4. Економічне зростання

Під економічним зростанням розуміють збільшення виробничих потуж­ностей і реального обсягу продукції загалом і на дуту населення.

Ширшим поняттям є економічний розвиток, який означає прогресивні зміни у виробничих потужностях і економічних відносинах країни, структурі економіки і механізмі її функціонування, кількості і якості продукції, її розподілі ги споживанні та в природному середовищі.

Фактори економічного зростання:

Економічне зростання насамперед залежить від кількості та якості людських (трудових) ресурсів. Економічний розвиток країн залежить від наявності в них такого чинника виробництва, як природні ресурси.

Важливим фактором економічного зростання е' нагромадження капі­талу, яке збільшує капіталоозброєність праці, підвищує її продуктивність. Інвестиції робляться не тільки в машини, устаткування, будівлі і споруди, які забезпечують безпосередній випуск продукції. Більша їх частина спрямована в галузь інфраструктури.

Значно впливають на економічне зростання країн нові технології, різні інновації, які є результатом науково-технічного прогресу.

Усі перераховані чинники економічного зростання у сучасному світі комплексно пов'язані між собою і дають найбільший ефект лише при певних комбінаціях.

Вказані чинники визначають можливості економічного зростання. Однак реальне зростання можливе лише тоді, коли зростає сукупний попит на товари і послуги, а наявні ресурси розподіляються в суспільстві так, що можна одержати найбільшу кількість необхідної продукції.

Розрізняють екстенсивне та інтенсивне економічне зростання. Екс­тенсивне зростання означає, що приросту продукції досягають за рахунок кількісного нарощування чинників виробництва — зайнятості, капіталу, інвестицій та ін. Інтенсивного зростання досягають за рахунок якісних змін у чинниках виробництва — підвищення продуктивності праці, ефективності використання капіталу, предметів праці, що пов'язане з використанням досягнень науки та техніки, .

МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ ТА ї ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ

НОМЇЧПІ

1. Циклічні коливання та антициклічна політика.

2. Безробіття, його причини та види. Втрати від безробіття.

3. Інфляція, її види та наслідки.

4. Економічні функції держави.

1. Циклічні коливання та антициклічна політика

Важливою особливістю економіки, що ґрунтується на ринкових засадах, с її нестабільність. Довгострокове економічне зростання переривається спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості та зростанням цін. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток має циклічний характер.

Економічний цикл це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух національного виробництва від одного кризового явища до іншого, що характеризується коливаннями об­сягу національного виробництва, доходів і зайнятості та постійно повто­рюється. Його ще називають циклом ділової активності, або діловим циклом.

У структурі циклічного економічного розвитку найпомітнішими є середні промислові цикли. Кожен економічний цикл є унікальним. Але водночас усі цикли характеризують певні загальні ознаки. Насамперед, цс загальна послідовність у зміні фаз циклу. Більшість учених-економістів поділяють цикли на чотири фази: пік, спад (рецесія), дно, піднесення. Пік або вершина є найвищою точкою піднесення, коли в національній економіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність. У цій фазі циклу рівень цін має тенденцію до підвищення, а ріст ділової активності припи­няється. Найнижча точка економічного спаду (дно) характеризується тим, що виробництво і зайнятість, досягнувши найнижчого рівня, починають зростати:

Вихідною фазою економічного циклу є криза, спад виробництва, який ще називають рецесією. Це період, протягом якого реальний ВВП скорочується протягом не менш як шести місяців. Рецесія починається від піка і закінчується найнижчою точкою спаду - дном. Для неї характерними є: перевиробництво товарів порівняно із платоспроможним попитом і зростання запасів нереалізованої продукції; падіння цін на товари; скорочення обсягів виробництва; масове банкрутство торговельних, промислових фірм і банків; збільшення незайнятості виробничих потужностей; зростання безробіття; зниження рівня номінальної і реальної зарплати, прибутків підприємств та Інших доходів; падіння курсу акцій; потрясіння кредитної системи; підви­щення норми позичкового процента; зростання соціальної напруженості та ін.

Рис. 11.1. Економічний цикл

Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макро-економічної рівноваги на її найнижчих рівнях, у точці "дна", після чого починається пожвавлення і піднесення. Рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає, скорочуються товарні запаси, відбувається значний приріст виробничих інвестицій. У міру економічного піднесення зростають темпи приросту рівня цін. Піднесення - це фаза, яка характеризується збіль­шенням обсягів виробництва , зростанням добробуту, при цьому економіка виходить на рівень, який перевищує всі попередні.

Причини циклічних коливань можна поділити на зовнішні і внутрішні. До внутрішніх факторів слід віднести: коливання інвестицій; зростання доходу і споживання; рішення у грошово-кредитній політиці, які супроводжуються поя­вою надмірної кількості грошей або надмірним їх вилученням з обігу; невідпо­відність між сукупним попитом і пропозицією; зміни в державних закупках.

Серед зовнішніх чинників циклічності виділяють політичні перевороти, трансформації соціально-економічної системи, війни, високі темпи зростання населення та його міграції, відкриття нових родовищ корисних копалин, нових земель, зміни у зовнішніх умовах функціонування національної еконо­міки, наукові відкриття, технологічні інновації, помилки уряду в реалізації економічної політики тощо.

Заходи держави, спрямовані на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового і кризового стану називають антациклічною політикою (політикою стабілізації).