3. Взаємозв'язок між основними макроекономічними показниками: внд, чвп, нд, од, вд

На основі ВВП визначають ряд інших взаємопов'язаних макроеко-номічних показників.

Валовий національний дохід (ВНД) - це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених, як правило, за рік усіма резидентами певної країни. ВНД відрізняється від ВВП на величину чистих іноземних факторних доходів з-за кордону. Щоб визначити ВНД, треба додати до ВВП чисті пофакторні доходи, тобто доходи від вітчизняних факторів виробництва, що використовуються за кордоном, і відняти доходи, одержані іноземцями у цій країні:

ВНД = ВВП + ЧФД.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю ВВП і суми амортизації. Він вимірює загальний обсяг продукції, який економіка країни загалом може спожити, не погіршуючи своїх виробничих можливостей:

ЧВП = ВВП- А.

Національний дохід (НД) визначається як різниця ВНД та амортизації і непрямих податків на бізнес. Це весь дохід, зароблений упродовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, чи ці ресурси використовуються у власній країні, чи за кордоном. Це означає, що НД можна вирахувати додаванням усіх факторних доходів - заробітної плати, прибутку, процента і ренти, тобто:

НД = ВНД- А-НПБ або НД = Зп+ПЦ+ПБ+Рп.

Особистий дохід (ОД) - дохід, одержаний домогосподарствами із урахуванням трансфертних платежів до сплати податків:

ОД = НД - внески на соціальне забезпечення - податок з доходів корпорацій -нерозподілений прибуток корпорацій-^ трансферні платежі з бюджету.

Використовуваний особистий дохід (ВД) — це особистий дохід за мінусом податків, тобто це та частина особистого доходу, яку використовують домогосподарства на свій власний розсуд:

ВД = ОД- особисті податки..

Використовуваний дохід поділяється на споживання і на заощадження. Споживання — це видатки на придбання товарів/послуг для зздоводеіїїія власних потреб. Заощадження — це частина використовуваного доходу, яка не витрачається на споживання.

4. Роль цін в обчисленні макроекономічних показників

З метою усунення впливу цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний та реальний. Номінальний ВВП -- це ВВП, виражений у цінах поточного року - вимірює обсяг продукції даного року, виражений в цінах, що переважали цього року.

Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін. Реальний ВВП - це номінальний ВВП, скорегований на індекс цін, вимірює обсяг продукції даного року, виражений у цінах, що переважали у базовому році. Номінальний ВВП корегують на показник інфляції або дефляції, щоб отримати реальний ВВП.

Отже, виникає проблема обчислення рівня цін (індексів цін):

• індекс споживчих цін (ІСЦ) або індекс цін Леспейреса

ІСЦ =

Обчислюється для споживчого кошика, тобто для стандартного набору товарів та послуг конкретної країни, кожен з яких має свою вагу.

• дефлятор ВВП, або індекс Пааше:

D =

Дефлятор ВВП являє собою індекс цін, пов'язаний з коригуванням номінального обсягу ВВП на основі зміни рівня цін. Тобто, за допомогою дефлятора ВВП можна зіставити вартість обсягів виробництва кожного даного року з аналогічним обсягом виробництва за цінами базового року. Отримані так показники реального ВВП можна безпосередньо зіставляти з показником ВВП базового року, оскільки всі вони відображають лише зміни фізичного обсягу виробництва, не враховуючи зміни рівня цін.

Дефлятор ВВП більш пристосований для вимірювання загального рівня цін, ніж індекс споживчих цін, оскільки враховує не лише ціни споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних товарів, які купуються в державі, а також товарів та послуг, що продаються та купуються на світовому ринку. ІСЦ завищує темп інфляції, а дефлятор - занижує.

Якщо дефлятор ВВП більший за одиницю, то зведення номінального ВВП до реального ВВП називається дефлюванням. Якщо дефлятор ВВП менший за одиницю, то зведення номінального ВВП до реального ВВП називається інфлюванням.

У базовому році ВВПном = ВВПреал,, а дефлятор, відповідно, дорівнює одиниці.