5. Підриємницький дохід і прибуток

Величина доходу підприємця, як і власників інших ресурсів, визначається граничним продуктом такого ресурсу, як підприємницький хист. Винагорода, яку отримує підприємець, набуває форми підприємницького доходу, або прибутку. Прибуток - це винагорода підприємця за його організаційні здіб­ності, управління виробництвом, інновації і ризиковий характер діяльності.

Розрізняють бухгалтерський, економічний та нормальний прибуток.

Щоб їх визначити необхідний валовий дохід. Валовий дохід TR - це виручка від виробництва і реалізації певного обсягу продукції:

TR = P*Q,

де Р - ціна товару; Q - кількість виробленої та реалізованої продукції.

Бухгалтерський прибуток — це різниця між валовим доходом, отриманим під реалізації товарів і послуг¹ і сумою бухгалтерських (явних) витрат на виробництво і реалізацію цих товарів і послуг.

Пб = ТR - ТС, де Пб — прибуток бухгалтерський; ТС — сукупні явні витрати.

Економічний прибуток - це різниця між валовим доходом і сумою усіх економічних (явних і неявних) витрат виробництва.

Нормальний прибуток - це мінімальний дохід, який дає можливість підприємцю здійснювати виробництво без збитків і залишитися в галузі. Він визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від альтернативних варіантів використання можливостей підприємця, тобто це альтернативні або неявні витрати. Нормальний прибуток дорівнює сумі економічних витрат.

Прибуток, одержаний за всіма видами господарської діяльності фірми, становить балансовий прибуток. Він характеризує кінцевий фінансовий результат виробничої і невиробничої діяльності підприємства. Із балансового прибутку сплачують податки, проценти за кредит та інші неподаткові обов'язкові платежі.

Чистий прибуток - це та частина прибутку, що залишається після сплати обов'язкових платежів. Частина чистого прибутку розподіляється між співвласниками підприємства, із нього сплачують дивіденди, відсотки по облігаціях, а все, що залишається, становить нерозподілений прибуток.

Нерозподілений прибуток залишається в розпорядженні підприємства і використовується для інвестування виробництва, тобто є джерелом розширення, вдосконалення, оновлення виробництва.

Тема 9 макроекономіка як наука. Національний продукт

1.Об'єкт та структура макроекономічної теорії. 2.Обсяг національного виробництва.

3. Взаємозв'язок міус основними макроекономічними показниками: ВИД, ЧВЛ, НД, ОД, ВД.

4. Роль цін в обчислення макроекономічних показників.

1. Об'єкт, предмет, структура та функції макроекономічної теорії

Термін "макроекономіка" походить від старогрецьких слів "макрос"-великий, "ойкос" - дім, господарство, "номос" - правило і буквально означає певну систему діяльності національного господарства. Предметом еконо­мічних досліджень стали відносини між людьми щодо виробництва, розподілу та використання матеріальних благ та послуг в світі обмежених ресурсів.

У сучасному розумінні макроекономіка є складовою економічної теорії та досліджує національну економіку держави як єдине ціле. Макроекономіка формулює наукові уявлення про функціонування економічної системи ка національному рівні, а її об'єктом дослідження є економічна система націо­нального господарства.

Макроекономіка досліджує чотири основні сфери національної економі­ки — сфери виробництва, зайнятості, цін та зовнішньоеконолпчнт відносин. У довгостроковому періоді метою кожної країни у сфері виробництва є високі темпи економічного зростання; у сфері зайнятості — високий рівень зайнятості та незначний рівень вимушеного безробіття; у сфері цін - стабільні ціни на вільних ринках; у сфері зовнішньоекономічних відносин - рівновага експорту та імпорту і стабільність валютного курсу.