3.Фази,критерії,механізми адаптації

Адаптація-процес пристосування, що формується протягом життя людини.Завдяки адаптації людина підвищує стійкість організму проти дії різних чинників(температура, тиск, біль, страх,тощо)Процес адаптації має декілька фаз: 1.Фізіологічна(реакція тривоги)-виникає внаслідок дії на організм невідомого подразника, при цьому активізуються резервні можливості організму, які обумовлені його функціонуванням «на повну силу», оскільки зазвичай усі органи функціонують на 1/10 своїх потенційних можливостей.2.Морфологічна(стадія резистентності)-виникає при повторній або дуже тривалій дії подразника.Під час цієї фази відбувається структурна перебудова органів, тому подразник , який раніше був незвичним, стає звичним , і органзім легко справляється з ним.

Механізми адаптації можуть здійснюватись без участі кори головного мозку на рівні вегетативної регуляції, але вприродних умовах як правило, деякі її відділи все ж таки беруть участь у розвитку адаптації. Імпульси від рецепторів, через різні відділи ЦНС надходять до лімбічної системи, звідти до ядер гіпоталамуса та довгастого мозку, де здійснюється первинна реакція.бробка інформації і прийняття рішень здійснюється в лобних частах кори півкуль головного мозку.

Варіант8

1 Біохімічні механізми довготривалої пам*яті.

Серед великої кількості біохімічних компонентів нервової тканини тільки нуклеїнові кислоти (ДНК і РНК), білки і їх комплекси з цукрами та ліпідами можна розглядати як моле­кули пам’яті, оскільки вони більшою мірою: беруть участь у кодуванні великого об’єму інформації, лабільні (їх молекули здатні змінювати влас­тивості під впливом інформації, яка підлягає запам’ятовуванню), стабільні (молекули можуть зберігати інформацію або її відтво­рювати протягом усього життя). Доведено, що РНК-залежний синтез білків є однією з умов консолідації і формування тривалої пам’яті. Було виділено специфічні білки та поліпептиди, вміст яких у нейронах та гліальних клітинах при виробленні нових поведінкових навичок відчутно збільшується. До них належать поліпептид скотофобін та ін. Вплив інгібіторів на синтез специфічного білка веде до порушення пам’яті. Все це вказує на важливу роль систе­ми «РНК — білок» у забезпеченні пам’яті у людини і тварин. Трива­ла пам’ять ґрунтується також на стійких структурних змінах на клітинному рівні — у відповідних синапсах.

2 Значення вчення про індивідуальні особливості психічних функцій людини для медичної практики.

Основні закономірності умовнорефлекторної діяльності вищих тварин і людини є спільними. Для тварин умовними сигналами, які ведуть до утво­рення умовних рефлексів, є екстеро- та інтероцептивні подразнення, які надходять у кору великого мозку. Це відчуття, вра­ження, уявлення про навколишній світ. це перша сигнальна система дійсності, яка є спільною для людини і тварин. Але завдяки мові сформувалась друга, спеціаль­но людська, сигнальна система дійсності. Вона розвинулась завдя­ки праці, суспільно-трудовій діяльності, яка сприяла все тіснішому спілкуванню людей між собою і утворенню суспільства. При цьому з’явилась потреба в звуковій сигналізації —мові, завдяки якій стали можливими узгодження трудових рухів і взаємної підтримки.

Слово і мова є не тільки фізіологічним, але й сильним лікувальним чинником. Тому лікарі та інші медичні пра­цівники повинні бути дуже обережними в словах, щоб не спри­чинити у хворого так звану ятрогенію, тобто захворювання (пере­важно психоневроз), які виникають при недоречних висловлюван­нях лікаря, іноді навіть відповідній міміці.