66 Причины, сущность и последствия Коллективизация сельского хозяйства в украине. Голод 1932 - 1933 гг

Государство пыталось установить тотальный контроль над сельскохозяйственным производством. Прибыли аграрного сектора должны переводиться на модернизацию всего хозяйства, прежде всего тяжелой промышленности. Осенью 1928 г. в УССР было коллективизировано лишь 4% крестьянского землепользования. Темпы коллективизации сельского хозяйства власть не удовлетворяли. В 1929 г. положено начало сплошной коллективизации, которая свелась к тому, что крестьян просто насильно загоняли в колхозы. По подсчетам специалистов, только в 1930 г. количество восставших крестьян превысило 40 тыс. чел. Поняв, что ситуация на селе выходит из-под контроля, высшее руководство обвинило в перегибах местные власти. После того, как 2 марта 1930 г. в газете «Правда» была опубликована статья Сталина «Головокружение от успехов», крестьяне стали массово выходить из колхозов. Осенью 1930 г. в последних осталось меньше 1/3 крестьянских дворов. по подсчетам специалистов, только в 1930 г. количество восставших крестьян превысила трагический результат сплошной коллективизации - голод 1932? -1933 рр.З октября 1932 по январь 1933 хлебозаготовительный комиссия (председатель - В.М.Молотов) скачала весь хлеб. Началась массовая смертность, распространились случаи людоедства и трупы? дство. Высшая власть СССР замалчивала любой? Любую информацию о голоде. На границах республики размещались заградительные отряды, т.е. невыездные крестьяне оказались в смертельной ловушке. Отже, благодаря коллективизации сельского хозяйства страна сделала огромный прорыв в индустриализации ценой миллионов жертв голодомора и насильственного раскулачивания, длительной деградацией и дезорганизацией аграрного сектора. В постановлении Верховной Рады Украины от 15 Май 2003 действия Советской власти в 1932? 1933 по украинским народа признаются геноцидом.

67 СТАНОВЛЕННЯ ТОТАЛІТАРНОГО

РЕЖИМУ В СРСР ТА РЕПРЕСІЇ В УКРАЇНІ

(кінець 20Bх–30Bті роки)

Тоталітарний режим, що сформувався в СРСР у 30_тих роках конт_

ролював та спрямовував усі суспільні процеси. Сучасні українські фахівці_

історики стверджують, що про зміцнення тоталітаризму в Україні у

20_х – 30_х роках свідчили такі тенденції та процеси: утвердження

комуністичної форми тоталітарної ідеології як монополії на істину; У довоєнний період, починаючи з 1929 р., в Україні виокремлюють

три хвилі масових репресій. Перша хвиля, яка мала місце в 1929_

1931 рр., безпосередньо пов’язана з процесами депортації і розкуркулен_

ня. Вони були спрямовані здебільшого проти тих, хто виступав проти на_

сильницької колективізації. Друга хвиля масового терору (1932_1934 рр.),

яка тісно пов’язана з першою, призвела до смерті мільйонів людей, мала

продовження після вбивства одного з більшовицьких лідерів – С.М.Кіро_ва. Найвідоміша не тільки науковцям, а й широкому загалу, третя хвиля

прокотилася теренами СРСР у 1936_1938 роках. Остання в історичній

літературі отримала назву «Великого терору». Національна українська еліта отримала відчутного удару від сталінсь_

кого терору. Жертвами репресій за справою «Спілки визволення Украї_

ни» стали С.Єфремов, В.Чехівський, А.Ніковський, М.Слабченко та ін.

Яскраві постаті української культури – М.Зеров, М.Хвильовий, Л.Курбас

та інші – не оминули «колеса» репресій. 250 працівників Академії наук

України репресовано, більше 89 письменників знищено, 64 – заслано.

Нині є вираз про те, що для України 1937 рік (апогей терору) настав

у 1933 році. Саме тоді до репресій проти творчої та наукової інтелігенції

приєднали «чистку» Наркомату освіти УСРР. Було викрито 200 «анти_

радянських» елементів. В обласних управліннях народної освіти через

політичні мотиви замінили 100 % керівництва. За підрахунками фахівців жертвами репресій тільки за період з 1933

по 1938 рр. стали 360 тис. громадян України. Таким чином, в Україні, як і загалом в СРСР у 20_30_х рр. було

встановлено тоталітарний режим. Усунувши з політичної арени пред_

ставників інших політичних сил, більшовики на чолі з Й.Сталіним

встановили тотальний контроль над усіма ланками суспільного життя,

створивши, за словами видатного українського історика С.Кульчицько_

го, своєрідне «державосуспільство».