19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.

Змішана республіка поєднує в собі ознаки і президентської, і парламентської республік. Вона може бути або президентсько-парламентською, або парламентсько-президентською. Приклади: Франція, РФ, Польща. Ознаки:

• Президент обирається на загальних виборах;

• Президент має повноваження у сфері виконавчої влади але не завжди буде її очолювати;

• Президент має право дострокового розпуску парламенту.

• Уряд як правило несе відповідальність і перед парламентом, і перед президентом.

Приклади: Франція, Білорусія,Україна, Туреччина, Монголія, Росія, Чехія

20. Суперпрезидентська та монократична республіки.

Серед президентських республік виділяють підвиди:суперпрезидентська;монократична.

Суперпрезидентська має такі розпізнавальні риси:

1. президент наділяється численними повноваженнями при досить слабкому контролі з боку законодавчої та судової влад;

2. президент нерідко отримує свої повноваження нелегітимним шляхом, або як ватажок перевороту, або як голова хунти (мало місце в Чилі);

3. президентські повноваження реалізуються в умовах перманентного надзвичайного стану, при якому скасовуються або обмежуються конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.

4. Президент може видавати декрети, що мають силу закону.Така форма правління існує при авторитарному тоталітарному режимі. Зараз фактично не збереглась, раніше була досить поширеною в Латинській Америці.Деякі дослідники виділяють 3 види суперпрезидентських республік:1. Презид.-монократична респ. –президент очолює 1 дозволену в країні партію, яка є носієм офіційно проголошеної та обов’язкової держ.ідеології (переважно країни Африки у XX ст. – Гана, Гвінея, Конго в 1965–1997 рр.).2. Презид.-мілітарна респ. –встановлюється в результаті військ. перевороту з проголошенням його керівника главою держави (Чилі в 1973–1990 рр.).3. Презид.-партократична респ. –в країнах із соціалістичною ідеологією, де президент обирається вищим органом єдиної в державі правлячої партії (Ангола, Бенін, Конго, Мозамбік). Досвід функц-я «суперпрезид-ва» в ЛА свідчить про те, що в рамках цієї ф-ми правління помітно сильнішою є вик. гілка влади, оч-на през-ом, тоді як закон. влада – дуже слабка, і президент має достатньо засобів для тиску на неї. Ще одна риса вищезазначеної ф-ми правл-я – нестабільність партійних систем. За слабкої законодавчої влади та партій у країнах Латинської Америки немає сили, здатної врівноважити вплив президента, який фактично перетворюється на центр політичного життя і стає не тільки главою виконавчої гілки влади, а й нації загалом. І хоч за конституцією баланс влади існує, насправді домінує президент.’’ Монократична - характерна для "молодих" держав країн Троп. Африки. У держ-х із такою ф-ою правління (Дем. Респ. Конго, Малаві та ін.) влада президента значно посилена в результаті того, що останній є лідером правлячої (інколи – єдиної) партії. Посада президента в конституційному порядку закріплюється за певною особою. Глава д-ви має право розпуску парламенту.Вона передбачає необмеженість влади особи, що формально обирається. За типом легітимності монокр. респ. може бути вождістською (вождя підтримує майже все нас-я країни) чи автократичною (автократа підтримує певна част. нас-я, хоча формально може підтримувати все нас-я країни). Прикладами вождістських респ. був СРСР за часів Й.В. Сталіна, нацистська Німеччина чи фашистська Італія.

21. Нетипові форми правління.

Нетипові монархічні форми правління:

1. держави- члени Британської співдружності, де формально главою держави є британська королева, але фактично керує генерал-губернатор (Австралія, Канада, Нова Зеландія);

2. виборна монархія (Малайзія, ОАЕ). Малайзія складається з 13 штатів, 9 з яких є монархіями, 4 – республіками. Главою держави є монарх, що обирається Радою монархів. ОАЕ складається з 7 еміратів, Рада емірів обирає голову Ради емірів.

3. теократична монархія (держава-місто Ватикан) – главою держави є верховний понтифік.

князівство Андорра, де є подвійний протекторат

Лекція:1)Виборна монархія

- Малайзія – федерація із 13 штатів 9 з яких є монархіями, а 4 – республіками. Король обирається колегією – Радою правителів (у вузькому складі)з-поміж правителів монархічних штатів, строком на 5р.

- ОАЕ – федерація, скл-я з еміратів, оч. емірами. Гл. д-ви – Президет ОАЕ, обирається Верховною федеральною радою з її складу, на 5р., може переобиратись невизначену к-ть разів

- держава-місто Ватикан – (теократична монархія)оч. верховний понтифік, обир-я конклавом, обіймає посаду пожиттєво; йому належ. верх. зак., вик. і суд. Влада.

22. Унітарна держава, її різновиди. поняття та види сучасних федерацій.

Унітарна держава – це єдина, цілісна, злита держава, складові частини якої не володіють будь-якою політичною самостійністю. Ознаки:1) наявність тільки однієї конституції; 2) існування єдиної системи вищих органів державної влади; 3) єдина система права; 4) єдине громадянство; 5) єдина судова система;

6) складові частини найчастіше мають статус адміністративно-територіальних одиниць.

За ступенем централізації розрізняють:

1) централізовані (Данія, Норвегія, Казахстан); 2) децентралізовані (Великобрит.) і 3) відносно децентралізовані д-ви (Португалія., Іспанія, Італія).

Залежно від наявності автономних утворень унітарні держави поділяють на: складні; прості.

‘’1. Основні ознаки унітарної держави А) Єдиний для всієї держави установчий нормативний правовий акт (або сукупність таких актів), норми якого мають верховенство на всій території країни; Б)Єдині для всієї країни вищі органи влади; В)Єдина система законодавства; Г)Єдине громадянство; Д)Єдина грошова одиниця; Е)Складові частини унітарної держави не володіють ознаками суверенітету.

2. Види унітарних держав Унітарні держави можуть бути централізованими і децентралізованими в залежності від: характеру взаємовідносин між вищими та місцевими органами влади; обсягу повноважень, наданих адміністративно-територіальним одиницям або автономним утворенням у складі унітарної держави; Прийнято вважати держава центр-им, якщо на чолі місц. орг. держ. вл. стоять призначені з центру чиновники, яким підпор-і місц. органи самовар-я. У дец-их ун. д-ах місцеві орг. держ. влади обир-я нас-ям і користуються значною самостійністю у вирішенні питань місцевого життя. Прикладом централізованої унітарної держави є Туркменістан, дец-ого - Королівство Іспанія. Іноді виділяють:

держави з одного автономією (наприклад, Україна з автономною республікою Крим),

держави з багатьма автономіями (наприклад, Іспанія з автономними співтовариствами (областями))

держави з різнорівневими автономіями (наприклад, Китайська Народна Республіка з автономними округами, автономними повітами, автономними районами і особливими адміністративними районами).’’

Приклади:1- ун. цент-на – Болгарія, Польща, Гвінея-Бісау;2- ун. дец-на – Велика Британія;3- ун. відносно де центр. – Франція;4- ун. складна – Україна, Італія, Іспанія;5- ун. проста – Гондурас, Ємен, Ірландія

23. Поняття та види автономій. Національна і територіальна автономії,політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз. Автоно́мія — право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією. 

Територіальна автономія – означає певну ступінь самостійності всіх чи більшості територіальних частин держави незалежно від складу населення. Її суть полягає у внутрішньому самоуправлінні певного регіону (території), які відрізняються соціокультурними, побутовими, історичними, лінгвістичними, рідше – національними особливостями. Напр.. Сицилія і Сардинія в Італії...

Автономні регіони володіють самостійною у вирішенні питань освіти, соціальної сфери, місцевого господарства, але меншою самостійністю ніж політич. автономії.

Представницькі органи державної влади в автономії мають обмежені повноваження, акти, які вони приймають повинні відповідати загальнонаціональним законодавству. Виконавчі органи влади контролюються центральним урядом.Національна автономія – надання особл.додаткових п-в нац.меншинам, які проживають дисперсно, для роз-ку і збереж.мови, нац.к-ри, традицій.Напр.. вірмени, курди, турки активно використовують ці форми автономій.

Політична автономія має деякі ознаки державності:

- має право законодавства з місцевих питань;

- іноді їй належить право вирішення деяких загальнодержавних питань;

- більш самостійно може мати власне громадянство

- створюється місцевий парламент, іноді двопалатний : Великобританія, Франція(Корсика), Фінляндія, Данія(Гренландія).

Адміністративна автономія являє собою територіальну одиницю держави, органи наділяються ширшими правами у галузі управління в порівнянні з органами в звичайних адміністративно-територіальних одиницях.

- немає права видавати свої місцеві закони, хоча її представницькі органи приймають нормативні акти в межах своїх повноважень. Наприклад Китай Представницькі органи автономних утворень можуть приймати акти про автономію, можуть змінювати або скасовувати акти вищестоящих органів держави. Можуть брати участь у зовнішньоекономічних відносинах відповідно до ЗУ.

Адміністративна автономія існує в Нікарагуа, Молдові ,Індії.