
- •5. Конституції зарубіжних держав: поняття, класифікація, структура.
- •10. Способи припинення громадянства у зарубіжних державах.
- •13. Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: характерні риси.
- •19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
- •25. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій (навести 5 прикладів). Види федерацій.
- •В) всенародне опитування (консультативний референдум).
- •32. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •33. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж, інші.
- •38. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах абсолютної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •47. Юридична природа представницького мандата. Сутність вільного та імперативного депутатського мандату.
- •Сутність вільного депутатського мандату.
- •48. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •49. Способи формування урядів зарубіжних держав.
- •Парламентський спосіб формування уряду.
- •50. Особливості конституційно-правового статусу уряду за умов парламентської та президентської форм правління.
- •52. Конституційно-правовий статус Парламенту Великобританії (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •53. Конституційно-правовий статус Конгресу сша (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •Структура
- •55. Конституційно-правовий статус парламенту Республіки Польща(порядок формування, структура, функції, повноваження, акти). Законодавчу владу в Республіці Польща здійснюють Сейм і Сенат.
- •60. Конституційно-правовий статус президента сша (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •61. Конституційно-правовий статус президента фрн (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •62. Конституційно-правовий статус президента Польщі (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •63. Конституційно-правовий статус президента Росії (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •64. Конституційно-правовий статус монарха Великобританії (функції, повноваження, допоміжні органи).
- •65. Конституційно-правовий статус уряду Великобританії (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •66. Конституційно-правовий статус уряду Польської Республіки (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •67. Конституційно-правовий статус уряду Франції (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •68. Конституційно-правовий статус уряду фрн (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •69. Конституційно-правовий статус уряду Російської Федерації (порядок утворення, повноваження, функції, структура, акти, відповідальність).
- •70. Конституція Великобританії: поняття, структура, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Великобританії.
- •71. Конституція Польщі: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Польщі.
- •72. Конституція Франції: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Франції.
- •73. Конституція фрн: особливості структури, прийняття, зміни, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у фрн.
- •74. Конституція Російської Федерації: особливості структури, прийняття, зміни, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Російській Федерації.
- •77. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях Франції.
19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
Змішана республіка поєднує в собі ознаки і президентської, і парламентської республік. Вона може бути або президентсько-парламентською, або парламентсько-президентською. Приклади: Франція, РФ, Польща. Ознаки:
Президент обирається на загальних виборах;
Президент має повноваження у сфері виконавчої влади але не завжди буде її очолювати;
Президент має право дострокового розпуску парламенту.
Уряд як правило несе відповідальність і перед парламентом, і перед президентом.
Приклади: Франція, Білорусія,Україна, Туреччина, Монголія, Росія, Чехія
20. Суперпрезидентська та монократична республіки.
Серед президентських республік виділяють підвиди:суперпрезидентська;монократична.
Суперпрезидентська має такі розпізнавальні риси:
президент наділяється численними повноваженнями при досить слабкому контролі з боку законодавчої та судової влад;
президент нерідко отримує свої повноваження нелегітимним шляхом, або як ватажок перевороту, або як голова хунти (мало місце в Чилі);
президентські повноваження реалізуються в умовах перманентного надзвичайного стану, при якому скасовуються або обмежуються конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.
Президент може видавати декрети, що мають силу закону.Така форма правління існує при авторитарному тоталітарному режимі. Зараз фактично не збереглась, раніше була досить поширеною в Латинській Америці.Деякі дослідники виділяють 3 види суперпрезидентських республік:1. Презид.-монократична респ. –президент очолює 1 дозволену в країні партію, яка є носієм офіційно проголошеної та обов’язкової держ.ідеології (переважно країни Африки у XX ст. – Гана, Гвінея, Конго в 1965–1997 рр.).2. Презид.-мілітарна респ. –встановлюється в результаті військ. перевороту з проголошенням його керівника главою держави (Чилі в 1973–1990 рр.).3. Презид.-партократична респ. –в країнах із соціалістичною ідеологією, де президент обирається вищим органом єдиної в державі правлячої партії (Ангола, Бенін, Конго, Мозамбік). Досвід функц-я «суперпрезид-ва» в ЛА свідчить про те, що в рамках цієї ф-ми правління помітно сильнішою є вик. гілка влади, оч-на през-ом, тоді як закон. влада – дуже слабка, і президент має достатньо засобів для тиску на неї. Ще одна риса вищезазначеної ф-ми правл-я – нестабільність партійних систем. За слабкої законодавчої влади та партій у країнах Латинської Америки немає сили, здатної врівноважити вплив президента, який фактично перетворюється на центр політичного життя і стає не тільки главою виконавчої гілки влади, а й нації загалом. І хоч за конституцією баланс влади існує, насправді домінує президент.’’ Монократична - характерна для "молодих" держав країн Троп. Африки. У держ-х із такою ф-ою правління (Дем. Респ. Конго, Малаві та ін.) влада президента значно посилена в результаті того, що останній є лідером правлячої (інколи – єдиної) партії. Посада президента в конституційному порядку закріплюється за певною особою. Глава д-ви має право розпуску парламенту.Вона передбачає необмеженість влади особи, що формально обирається. За типом легітимності монокр. респ. може бути вождістською (вождя підтримує майже все нас-я країни) чи автократичною (автократа підтримує певна част. нас-я, хоча формально може підтримувати все нас-я країни). Прикладами вождістських респ. був СРСР за часів Й.В. Сталіна, нацистська Німеччина чи фашистська Італія.
21. Нетипові форми правління.
Нетипові монархічні форми правління:
держави- члени Британської співдружності, де формально главою держави є британська королева, але фактично керує генерал-губернатор (Австралія, Канада, Нова Зеландія);
виборна монархія (Малайзія, ОАЕ). Малайзія складається з 13 штатів, 9 з яких є монархіями, 4 – республіками. Главою держави є монарх, що обирається Радою монархів. ОАЕ складається з 7 еміратів, Рада емірів обирає голову Ради емірів.
теократична монархія (держава-місто Ватикан) – главою держави є верховний понтифік.
князівство Андорра, де є подвійний протекторат
Лекція:1)Виборна монархія
- Малайзія – федерація із 13 штатів 9 з яких є монархіями, а 4 – республіками. Король обирається колегією – Радою правителів (у вузькому складі)з-поміж правителів монархічних штатів, строком на 5р.
- ОАЕ – федерація, скл-я з еміратів, оч. емірами. Гл. д-ви – Президет ОАЕ, обирається Верховною федеральною радою з її складу, на 5р., може переобиратись невизначену к-ть разів
- держава-місто Ватикан – (теократична монархія)оч. верховний понтифік, обир-я конклавом, обіймає посаду пожиттєво; йому належ. верх. зак., вик. і суд. Влада.
22. Унітарна держава, її різновиди. поняття та види сучасних федерацій.
Унітарна держава – це єдина, цілісна, злита держава, складові частини якої не володіють будь-якою політичною самостійністю. Ознаки:1) наявність тільки однієї конституції; 2) існування єдиної системи вищих органів державної влади; 3) єдина система права; 4) єдине громадянство; 5) єдина судова система;
6) складові частини найчастіше мають статус адміністративно-територіальних одиниць.
За ступенем централізації розрізняють:
1) централізовані (Данія, Норвегія, Казахстан); 2) децентралізовані (Великобрит.) і 3) відносно децентралізовані д-ви (Португалія., Іспанія, Італія).
Залежно від наявності автономних утворень унітарні держави поділяють на: складні; прості.
‘’1. Основні ознаки унітарної держави А) Єдиний для всієї держави установчий нормативний правовий акт (або сукупність таких актів), норми якого мають верховенство на всій території країни; Б)Єдині для всієї країни вищі органи влади; В)Єдина система законодавства; Г)Єдине громадянство; Д)Єдина грошова одиниця; Е)Складові частини унітарної держави не володіють ознаками суверенітету.
2. Види унітарних держав Унітарні держави можуть бути централізованими і децентралізованими в залежності від: характеру взаємовідносин між вищими та місцевими органами влади; обсягу повноважень, наданих адміністративно-територіальним одиницям або автономним утворенням у складі унітарної держави; Прийнято вважати держава центр-им, якщо на чолі місц. орг. держ. вл. стоять призначені з центру чиновники, яким підпор-і місц. органи самовар-я. У дец-их ун. д-ах місцеві орг. держ. влади обир-я нас-ям і користуються значною самостійністю у вирішенні питань місцевого життя. Прикладом централізованої унітарної держави є Туркменістан, дец-ого - Королівство Іспанія. Іноді виділяють:
держави з одного автономією (наприклад, Україна з автономною республікою Крим),
держави з багатьма автономіями (наприклад, Іспанія з автономними співтовариствами (областями))
держави з різнорівневими автономіями (наприклад, Китайська Народна Республіка з автономними округами, автономними повітами, автономними районами і особливими адміністративними районами).’’
Приклади:1- ун. цент-на – Болгарія, Польща, Гвінея-Бісау;2- ун. дец-на – Велика Британія;3- ун. відносно де центр. – Франція;4- ун. складна – Україна, Італія, Іспанія;5- ун. проста – Гондурас, Ємен, Ірландія
23. Поняття та види автономій. Національна і територіальна автономії,політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз. Автоно́мія — право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією.
Територіальна автономія – означає певну ступінь самостійності всіх чи більшості територіальних частин держави незалежно від складу населення. Її суть полягає у внутрішньому самоуправлінні певного регіону (території), які відрізняються соціокультурними, побутовими, історичними, лінгвістичними, рідше – національними особливостями. Напр.. Сицилія і Сардинія в Італії...
Автономні регіони володіють самостійною у вирішенні питань освіти, соціальної сфери, місцевого господарства, але меншою самостійністю ніж політич. автономії.
Представницькі органи державної влади в автономії мають обмежені повноваження, акти, які вони приймають повинні відповідати загальнонаціональним законодавству. Виконавчі органи влади контролюються центральним урядом.Національна автономія – надання особл.додаткових п-в нац.меншинам, які проживають дисперсно, для роз-ку і збереж.мови, нац.к-ри, традицій.Напр.. вірмени, курди, турки активно використовують ці форми автономій.
Політична автономія має деякі ознаки державності:
- має право законодавства з місцевих питань;
- іноді їй належить право вирішення деяких загальнодержавних питань;
- більш самостійно може мати власне громадянство
- створюється місцевий парламент, іноді двопалатний : Великобританія, Франція(Корсика), Фінляндія, Данія(Гренландія).
Адміністративна автономія являє собою територіальну одиницю держави, органи наділяються ширшими правами у галузі управління в порівнянні з органами в звичайних адміністративно-територіальних одиницях.
- немає права видавати свої місцеві закони, хоча її представницькі органи приймають нормативні акти в межах своїх повноважень. Наприклад Китай Представницькі органи автономних утворень можуть приймати акти про автономію, можуть змінювати або скасовувати акти вищестоящих органів держави. Можуть брати участь у зовнішньоекономічних відносинах відповідно до ЗУ.
Адміністративна автономія існує в Нікарагуа, Молдові ,Індії.