70. Конституція Великобританії: поняття, структура, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Великобританії.

Водночас британська Конституція існує у так званому "матеріальному значенні" і являє собою сукупність норма­тивно-правових актів, судових прецедентів, конституційних угод, доктринальних джерел, які встановлюють права і сво­боди людини, визначають порядок формування і повнова­жень органів публічної влади. Британська Конституція у своєму роді є унікальною за особливістю фор­ми, структури та порядку внесення змін.

Відсутність у державі Конституції у вигляді єдиного пи­саного акта та, навпаки, наявність великої кількості консти­туційних угод дозволяють стверджувати, що Конституція є неписаною за формою і складається з таких частин:

1. статутне право;

2. прецедентне право;

3. доктринальні джерела або труди авторитетних нау­ковців у галузі юриспруденції;

4. конституційні угоди

До статутного права входять: так звані "історичні правові акти", парламентські закони акти делегованого законодавства,

Прецедентне право, як складова частина британської конституції, являє собою сукупність судових рішень з кон­ституційних питань, які надалі є обов'язковими при розгляді аналогічних проблем.

До доктринальних джерел звер­таються тоді, коли конституційно-правові відносини не вре­гульовані ані статутним правом, ані прецедентним правом, ані конституційними угодами.

Конституційні угоди складають важливу частину неписа­ної британської Конституції. Вони регулюють дуже широке коло суспільних відносин, що пов'язані з процесом здійснен­ня державної влади.

Щодо специфіки структури британської Конституції, то вона полягає в її несистематизованості. У зв'язку з тим, що конституція складається з різнорідних за формою, сутністю і змістом складових частин та не має чіткої класичної струк­тури (преамбула, основна частина, заключні та перехідні по­ложення), її можна віднести до групи некодифікованих кон­ституцій.

71. Конституція Польщі: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Польщі.

Порядок підготовки та прийняття нової Конституції Польщі був визначений в

спеціальному (конституційному) законі “Про порядок розробки та схвалення

Конституції Республіки Польща” від 23 квітня 1992 року. Структурно, Конституція РП складається з Преамбули та тринадцяти розділів. Важливим елементом змісту сучасних європейських конституцій-правових

систем є наявність суду конституційної юрисдикції, функції якого в Республіці

Польщі відведено Конституційному Трибуналу. Відповідно, частини першої

ст. 190 Конституції РП рішення Конституційного Трибуналу мають

загальнообов'язкову силу та є остаточними. Вони набирають чинності з моменту їх

проголошення. Новелами Конституції РП 1997 року стало надання

Конституційному Трибуналу права прийняття остаточного рішення у справі. Це

викликало спротив серед багатьох парламентаріїв, тому відповідно до ст. 239

перехідних положень Конституції, протягом двох років з моменту її прийняття,

зберігався попередній порядок, який передбачав можливість скасування Сеймом

рішень Конституційного Трибуналу.

У розділі І Конституції Республіка регулює основи полі­тичного та громадського устрою. Республіка Польща — є загальним добром усіх громадян. Республіка Польща є демократичною правовою державою, яка здійснює принципи соціальної справедливос­ті. Вона є єдиною державою, в якій найвища влада належить нації.

Органи публічної влади діють на основі і в межах права. Конституція проголошується верховним правом країни. Нор­ми Конституції є нормами прямої дії, якщо Конституція не передбачає іншого.

Устрій Республіки Польща основується на поділі і рівно­вазі законодавчої, виконавчої та судової влади. Законодавчу владу здійснює Сейм і Сенат, виконавчу — Президент Рес­публіки Польща і Рада Міністрів, а судову — суди і трибу­нали.

У розділі II закріплюються права і обов'язки людини й громадянина. Частина цього розділу закріплює такі політичні права і свободи, як свобода організації мирних зборів і участь в них; кожному забезпечується свобода на об'єднан­ня, одержання інформації про діяльність державних органів і посадових осіб.

Польський громадянин має право брати участь у рефе­рендумі, а також обирати Президента Республіки Польща, депутатів, сенаторів і представників до органів місцевого са­моврядування.

У розділі III — Джерела права — до джерел загальноо­бов'язкового права відносять Конституцію Республіки Поль­ща, закони, ратифіковані міжнародні договори, а також роз­порядження.