
- •28 Жовтня 1944 р. Територія України була остаточно визволена від загарбників.
- •1 Жовтня 1653 року Земський собор у Москві вирішив прийняти Україну "під високу руку царя" і розпочати війну з Польщею.
- •Денікінський режим в Україні. Білий терор
- •Економічна політика Денікіна
- •Боротьба в денікінському тилу
- •Галицько-Волинське князівство
- •Джерела та історіографія
- •Історіографія
- •Територія і демографія
- •Внутрішній поділ
- •Населення
- •Політична історія Західні землі Русі
- •Князівства Галичини і Волині
- •Заснування єдиного князівства
- •Міжусобиці
- •Княжіння Данила Романовича
- •Княжіння нащадків Данила
- •Соціально-економічна історія
- •Економіка
- •Управління
- •Військо
- •Культура
- •Значення галицько-волинської державності. Значення галицько-волинської державності в українській історії важко переоцінити.
- •Роман Мстиславич
- •Короткі відомості
- •15. Військово-політична обстановка в Західній Україні у другій половині 40-х років хх ст. Завершення радянізації західноукраїнських земель Захоплення Радянською владою Західної України
- •1.1 Історіографічні дослідження проблематики
- •1.2 Початок утвердження радянського тоталітарного режиму на Західноукраїнських землях
- •1.3 Засоби ідеологічної боротьби органів комуністичної партії та їх діяльність у процесі утвердження режиму
- •1.4 Етнонаціональні зміни в західних областях України в перші повоєнні роки (1945-1953 рр.)
- •Розділ 2. Боротьба з національно-визвольним рухом в Західній Україні: тактика, стратегія, форми і методи радянських репресивних органів
- •2.1 Становище загонів упа і підпілля оун в західному регіоні України після відновлення радянської влади
- •2.2 Етапи боротьби радянської влади з національним визвольним рухов в Західній Україні
- •2.3 Військово-політичний та пропагандистський спротив оун–упа тоталітаризму
- •Висновки
- •Радянізація західноукраїнських земель. Боротьба українських націоналістів з срср
- •16. Гетьман Пилип Орлик та його Конституція Пилип Орлик
- •Біографія
- •Мазепинець та гетьман-спадкоємець
- •«Перша українська Конституція»
- •Визвольні змагання
- •Спадщина
- •Вшанування пам'яті
- •Конституція Пилипа Орлика
- •Історія створення
- •Україномовний оригінал
- •Положення конституції
- •17. Характеристика становища українських земель у складі Речі Посполитої Становище українських земель у складі Польщі у другій половині XIV — першій половині XVII ст. Загальна характеристика періоду
- •Суспільний лад
- •Державний лад
- •18. Західноукраїнські землі у хviii ст. Перший поділ Польщі Правобережні та західноукраїнські землі в другій половині XVII — XVIII ст. Гайдамацький та опришківський рух
- •Правобережні і західноукраїнські землі наприкінці XVII — у XVIII ст.
- •І поділ Речі Посполитої
- •Перший поділ
- •19. Культура Київської Русі. Історичне значення держави Київська Русь Загальна характеристика періоду Київської Русі
- •4.2. Особливості розвитку культури Київської Русі
- •Культура та історичне значення Київської Русі у другій половині хі – першій половині хііі ст.
- •Міжнародне значення Київської Русі
- •20. Лютнева революція 1917 р. В Росії. Утворення та діяльність Української Центральної Ради Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну. Утворення і діяльність Української Центральної Ради
- •Лютнева революція
- •Передумови
- •Початок революції
- •Перехід влади до Тимчасового уряду
- •Інтереси різних країн і груп людей в перевороті
- •Українська Центральна Рада
- •Заснування
- •I Універсал
- •Іі Універсал
- •Ііі Універсал
- •IV Універсал
- •Переворот
- •21. Напад фашистської Німеччини на срср. Військові дії на території України у 1941-1942 рр.
- •Оборонні бої на території України
- •Причини поразок Червоної армії на початку війни
- •Мобілізація сил для відсічі німецькій армії
- •Виникнення і характер національного руху
- •Утвердження українців як окремого самобутнього народу
- •Громади в 60—70 роках
- •Молоді громади
- •Емський акт 1876 р.
- •Політизація національного руху в 90-х роках. Братство тарасівців
- •Український національний рух в історіографії
- •Валуєвський циркуляр
- •Наслідки та висновки
- •Емський указ
- •Історія
- •Національне відродження в західноукраїнських землях у першій половині XIX ст.
- •Москвофіли і народовці в Галичині
- •24. Обмеження Росією політичної автономії Гетьманщини. Правління Катерини іі і ліквідація української незалежності Обмеження автономії Гетьманщини у складі Росії
- •Катерина II (імператриця Росії)
- •Походження, дитинство, юність
- •Правління
- •Політика щодо України
- •Фаворити Катерини
- •Остаточне скасування гетьманського управління на Україні та ліквідація Запорізької Січі
- •25. Основні битви національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 рр
- •Національно-визвольна війна українського народу проти польського панування 1648-1657 pp.
- •Основні події Національно-визвольної війни в 1648-1657 pp.
- •Битва під Жовтими Водами
- •Персоналії
- •Битва під Корсунем
- •Наростання всенародного руху
- •Персоналії
- •Персоналії
- •Битва під Пилявцями
- •Похід на Галичину. Взяття Високого замку
- •Вступ б. Хмельницького до Києва
- •Військові дії під Збаражем і Зборовом. Зборівський мирний договір
- •Зборівський мирний договір
- •Персоналії
- •Відновлення воєнних дій
- •Білоцерківський мирний договір
- •Битва під Батогом
- •Жванецька облога
- •Молдовські походи
- •26. Опишіть хід і наслідок запровадження колгоспної системи в Україні в кін. 1920х – поч. 1930х рр.
- •27. Особливості відбудови народного господарства в повоєнний період. Голод у 1946-1947 рр. Особливості процесу відбудови народного господарства України
- •Голодомор в Україні 1946—1947
- •Причини голодомору
- •Жертви голодної смерті
- •Голодомор в Україні 1946-1947 років
- •28. Особливості перебудовних процесів в Україні. Створення політичних партій і громадських організацій (80-ті р. Хх ст.) Україна в період перебудови (1985—1991 pp.). Перебудова
- •Формування багатопартійності в Україні
- •Процес перебудови пройшов декілька етапів з квітня 1985 по серпень 1991 року:
- •29. Внутрішня і зовнішня політика зунр. Історичне значення Акту Злуки унр і зунр Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр). Злука унр і зунр
- •5. Проголошення об'єднання унр і зунр.
- •6. Причини поразки зунр. Причинами поразки зунр були:
- •Акт злуки унр і зунр від 22 січня 1919 р., його історичне значення
- •30. Здобутки і проблеми в сучасній зовнішній політиці України здобутки і проблемизовнішньої політики україни на сучасному етапі
- •1. Україна і єс
- •2. Нато й Україна
- •3. Україна і сша
- •4. Україна і Російська Федерація
- •Висновок
- •31. Культура Другої Половини XIX ст.
- •32. Культура України в XVIII ст.
- •33. Люблінська унія та її історичне значення.
- •34. Національна політика усрр в 20-х роках хх ст. Українізація: її суть та наслідки.
- •35. Період правління Великого київського князя Володимира Мономаха.
- •36. Політика «індустріалізації» в срср. Наслідки для України.
- •37. Політичне, соціальне та економічне становище України після завершення революції.
- •38. Політичний розвиток Русі у х – серед. Хii ст.
- •39. Реформи 60-70-х рр. XIX ст. В Росії та їх вплив на соціально-економічне становище в Україні.
- •40. Розвиток подій в Україні у 1654-1657 рр. Політичні та соціальні наслідки Визвольної війни.
- •41. Селянські рухи 20-30-х рр. XIX ст. В Україні. У. Кармелюк.
- •42. Соціально-економічне і політичне становище України в 20-х р. Хх ст. Характерні риси неПу.
- •43. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у хiх ст. Реформи 40-60 рр. XIX ст. В Австрії.
- •44. Становище України в період «Руїни»
- •45. Суспільний устрій і державний лад Київської Русі.
- •46. Суспільно-політичний устрій українських земель у складі Великого князівства Литовського і Польської держави.
- •47. Піднесення Галицько-Волинської держави у першій половини XIII ст. Данило Галицький.
- •48. Політичні репресії в Україні у 30-х роках хх ст. «Розстріляне відродження».
- •49. Помаранчева революція 2004-2005рр. Та її вплив на суспільно-політичне становище України.
- •Демонстрації у Львові під час революції
- •50. Правобережна Україна у XVIII ст. Коліївщина. Другий і третій поділ Польщі.
- •Підсумки.
- •51. Причини та початок 2 Світової війни. Пакт Молотов-Ріббентропа.
- •52. Політика геньмана Конашевича-Сагайдачного і роль козаків у Хотиньській війні.
- •53. Проаналізуйте козацько-селянські повстання 20-30рр. 17 ст.
- •54 55 Проаналізуйте теорії виникнення Київської русі: норманську і антинорманську
- •56 Проголошення Незалежності України. Державотворчі процеси в Україні в 1992-1994 рр.
- •57. Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях (листопад 1918 р.)
- •58. Виникнення козацтва і устрій Запорізької Січі.
- •59. Галицько-Волинська держава у 18- першій половині 19 ст.
- •60. Гетьманська держава після смерті б. Хмельницького в роки гетьманування і. Виговського і ю. Хмельницького
- •61. Запорізька Січ у 18 ст. Історичне значення.
- •62. Запровадження християнства у Київській Русі. Володимир Великий
- •63. Монголо-татарська навала та її наслідки для Русі
- •64 65. Перехід Українських земель під владу Молдавії, Угорщини, Польщі і Литви (14-15 ст.)
- •Закарпаття у складі Угорщини
- •Буковина у складі Молдавського князівства
- •66. Походження, розселення, заняття, устрій і вірування слов’ян
- •Звичаї слов’ян
- •67. Приєднання західноукраїнських до срср у 30-х р. 20 ст. Політика радянізації західних областей України
- •68. Селянсько-козацьке повстання 90-х р. 16 ст.
- •69. Стан культури України у 16-17 ст.
- •70. Формування козацької держави у ході визвольної війни українського народу. Полково-сотенний устрій.
47. Піднесення Галицько-Волинської держави у першій половини XIII ст. Данило Галицький.
Після смерті Романа Мстиславича влада на галицько-волинських землях переходила з рук у руки багато разів. Право володарювати тут виборювали як руські князі, так і поляки та угорці. Романові сини — Данило та Василько, спираючись на широкі верстви населення Волині, дрібних феодалів, міщан, смердів, теж намагалися об'єднати батьківські землі. 1230 року вони максимально наблизилися до своєї мети, але в напруженій боротьбі перемогло місцеве боярство. Друга спроба об'єднання припадає на 1238 рік, після розгрому князем Данилом німецьких лицарів Тевтонського ордену під с. Дорогичином. Водночас із напруженою боротьбою за відродження Галицько-Волинської держави розпочався новий цикл змагань за об'єднання руських земель у єдину державу.
У 1240 році Данилові Галицькому вдалося укріпитися в Києві, доручивши управління містом досвідченому воєводі Дмитрові. Того ж року Дмитрові довелося керувати обороною столиці від монгольської навали. У грудні 1240 року після тривалої облоги та численних утрат Київ захопила Орда.
Завдяки мудрій державній політиці Данило все ж зумів зберегти свою державу від знищення монголо-татарами. Незважаючи на певну залежність, він фактично не підкорився владі Золотої Орди. Восени 1245 року Данило Романович їздив в Орду й отримав від хана ярлик на князювання, згідно з яким Данило повинен був періодично надавати свої дружини татарам для їхніх походів на Польщу, Литву, Угорщину, сплачувати річну данину, віддавати певну шану ханові. Натомість Галицько-Волинське князівство фактично зберігало незалежність у внутрішній і зовнішній політиці.
Основним напрямком діяльності Данила став пошук союзників серед західноєвропейських країн для боротьби з Ордою. Данило звернувся до папи римського Інокентія IV з пропозицією організувати хрестовий похід проти монголо-татар. Зі свого боку князь обіцяв дати згоду на унію — об'єднання православної та католицької церков. Таку Данила Галицького пропозицію привітали в Римі: щоб заохотити галицького князя, папа надіслав йому королівську корону, і в 1253 році в Дороги-чині папський легат Опізон коронував Данила.
Проте після цього Рим не допоміг у боротьбі з Ордою, тому Данило розірвав контакти з папою й вирішив боротися з Ордою власними силами. У 1254 році він розпочав військовий похід проти монголо-татар і завдав поразки хану Курамсі. Та 1259 року хан Бурундай усе ж змусив Данила визнати владу Золотої Орди.
В останні роки свого життя Данило Галицький приділяв велику увагу власній державі: будував міста, фортеці, посилював військо, утримував у покорі бунтівне боярство. Так, найголовнішими містами, які збудував Данило, були Львів і Холм. До того ж Холм став улюбленим містом Данила: він навіть сюди переніс столицю свого князівства, а потім був тут похований після смерті в 1264 році.
48. Політичні репресії в Україні у 30-х роках хх ст. «Розстріляне відродження».
Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.
Початком масового нищення української інтелігенції вважається травень 1933 року, коли 12—13 відбулися арешт Михайла Ялового і самогубство Миколи Хвильового, у недоброї пам'яті харківському будинку «Слово».
Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. Тоді, «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Лесь Курбас. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші. Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української наці.
Історичні передумови
Це відродження було пов'язано з тим, що українські митці навіть за умов замовчування й заборони (пригадаймо Емський указ) створили тексти, гідні світового поціновування (М. Куліш, І. Франко, М. Коцюбинський), з довгоочікуваним набуттям Україною своєї державності, з датою українізації та різнобічних свобод, обіцяних революціями 1905–1917 рр.
Вийшовши в масі своїй з нижчих верств населення (службовці, різночинці, священики, робітники, селяни), нове покоління української еліти часто не мало можливості здобути систематичну освіту через війну, голод та необхідність заробляти насущний хліб. Але, працюючи «на грані», намагаючись використати будь-яку можливість ознайомитися із світовою культурою, розправити віками скуті крила творчості, вони просякалися найсучаснішими тенденціями і творили дійсно актуальне мистецтво.
Літературні об'єднання
Головними літературними об'єднаннями були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»).
Саме ВАПЛІТЕ в особі Миколи Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925–1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.
Представники інтелігенції що належать до «розстріляного відродження» умовно поділяються на кілька груп, обумовлених їхнім життєвим шляхом під час та після сталінських репресій. Першу групу — безпосередніх жертв терору становлять письменники Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Михайль Семенко, Євген Плужник, Микола Зеров, художники-бойчукісти, Лесь Курбас та багато інших, що були знищені фізично, тобто страчені або померли в концтаборах, чи вчинили самогубство перебуваючи за півкроку від арешту. Попри те що більшість з них були реабілітовані ще в кінці 1950-тих років, їхній мистецький чи науковий доробок, як правило, заборонявсь в СРСР й надалі, або принаймні ознайомлення з ним не заохочувалось радянською владою, замовчувалось те що такі діячі взагалі існували.
Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. За деякими даними це число сягало 30000 осіб.[1]
Натомість, досить просто визначити приблизну кількість репресованих осіб серед письменників: за наявністю їх публікацій на початку і наприкінці 1930-х. Так, за оцінкою Об'єднання українських письменників «Слово» (організації українських письменників у еміграції), яку було надіслано 20 грудня 1954 року Другому Всесоюзному з'їздові письменників, 1930 року друкувалися 259 українських письменників, а вже після 1938 року — з них друкувалися лише 36 (13,9 %). За даними організації, 192 із «зниклих» 223 письменників були репресованими (розстріляними чи зісланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю), 16 — зникли безвісти, 8 — вчинили самогубство.
Ці дані добре узгоджуються з мартирологом українських письменників «Олтар скорботи» (чільний укладач — Олекса Мусієнко), який налічує 246 письменників-жертв сталінського терору. Це число в понад два рази перевищує загальну кількість згаданих там українських письменників репресованих іншими режимами, зокрема періодом нацистської окупації (55), брежнєвської епохи (29), російської імперії (11), австро-угорщини (3) та ін. За іншими даними, з 260 українських письменників було репресовано 228.
Для порівняння також слід зазначити, що станом на червень 1934 року лише 193 особи було офіційно визнано приналежними до Спілки письменників України, тільки 120 з яких були її дійсними членами.