Похід на Галичину. Взяття Високого замку

Після перемоги під Пилявцями українсько-татарське військо вирушило на Львів, куди тікала шляхта із зайнятих козаками районів. Головною цитаделлю міста був Високий замок, облогою якого керував М. Кривоніс. Українське населення міста активно допомагало повстанцям. Облога Львова тривала до середини жовтня. Протягом кількох тижнів козаки знищили багато домівок, вони перетягли водогін і блокували місто так, що стала відчутною загроза голоду. 15 жовтня 1648 року козаки здобули Високий замок і це вирішило долю міста.

Урешті-решт міська верхівка запропонувала капітуляцію. Б. Хмельницький не хотів руйнувати місто й віддавати на розграбування татарам. Козакам була виплачена контрибуція в розмірі 16 тис. дукатів готівкою, а також передані срібні вироби, тканини, коштовності та зброя, які збирали з усього населення. Лише ченці ордену бернардинів змогли уникнути насильницької контрибуції, оскільки вони до останнього моменту були проти капітуляції міста.

Та ще й досі побутує дивний переказ, пов'язаний з облогою Львова.

З-під Львова українське військо пішло до Замостя. Становище польської армії було дуже складним, вона сподівалася тільки на підтримку польського короля, та новообраний король Ян-Казимир був не в змозі зібрати велике військо. Проте й ста-новище Б. Хмельницького не було простим: не вистачало припасів і одягу, почалася епідемія чуми. Від страшної хвороби загинуло багато козаків, серед них був і видатний козацький полководець М. Кривоніс.

Присутність козацьких військ у Галичині сприяла розгортанню народного повстання на західних землях України та Білорусі. У Галичині було 30 тис. повстанців. Не маючи сил протистояти козацькому війську, Ян-Казимир розпочав переговори з Б. Хмельницьким. Мирний договір був потрібен й Україні.

Гетьман вимагав від польської влади:

• припинення воєнних дій;

• загальну амністію для учасників повстання;

• повернення козацьких вільностей. Король обіцяв виконати умови козаків і надіслати до України спеціальну комісію. Ян-Казимир благав Хмельницького припинити воєнні дії та відвести козацьку армію в Україну. Хмельницький виконав королівське бажання, його армія почала відступ.

Легенда

Найзавзятішими захисниками міста були ченці монастиря бернардинів, що розмістився поблизу оборонних мурів. Його ченці завжди першими брали зброю чи то при обороні міста, чи то під час придушення міських заворушень. Дізнавшись про контакти Б. Хмельницького з деякими ремісниками, вони наказали оголосити по всьому місту, що кожної суботи влаштовуватимуть обід для жебраків, як католицьких, так і православних.

Першої суботи до монастиря прийшло дуже багато людей. При вході до трапезної кожного попереджували, що пісний стіл приготовлений для католиків, а м'ясний — для православних. Руські люди посідали за другий стіл і почали втамовувати свій голод. Та незабаром один з бернардинів покликав одного жебрака ніби для таємного повідомлення. Невдовзі викликали ще одного, а потім іще. Жоден з них не повернувся. Коли русин виходив, чернець убивав його сокирою й кидав до криниці, яку й досі можна побачити у дворі монастиря бернардинів.