Державний лад

Загарбання і утримання польсько-литовськими феодалами значної частиниукраїнських земель виключало можливість виникнення українськоїдержавності, хоча окремі її елементи зароджувалися в цей час уЗапорізькій Січі.

У зв'язку з цим, розглядаючи державний лад України в даний період, слідпроаналізувати польсько-литовські структури, чинність яких поширюваласьна українські землі.

Найвищі органи державної влади і управління. Найвища влада на територіїукраїнських земель, які фактично входили до складу Польськогокоролівства і Великого князівства Литовського, належала центральниморганам державної влади і управління цих держав, а після Люблінськоїунії 1569 p. — центральним органам Речі Посполитої.

У Польському королівстві найвищими органами державної влади і управліннябули король, королівська рала і сейм. У 1386 p. великий литовський князьЯгайло був обраний королем Польщі. З цього часу затвердився принципобрання голови держави.

Королівська рада як постійно діючий орган влади сформувалася приблизно усередині XIV ст. До складу ради входили: королівський (коронний) канцлерта його заступник — підканцлер; коронний маршал, який керувавкоролівським двором, здійснював нагляд і чинив суд над придворними, тайого заступник — надвірний маршал; коронний підскарбій — охоронецькоролівської скарбниці та його заступник — надвірний підскарбій. Крімних, до складу королівської ради входили воєводи, каштеляни, католицькієпископи. У XV ст. рада набула назву великої.

Починаючи з XIV ст., більш або менш регулярними стають наради главидержави з представниками пануючих верств — панами і шляхтою. На ційоснові у XV ст. сформувався загальний (вальний) сейм, до складу якоговходили члени великої ради і депутати від шляхти. Це обумовило в

подальшому поділ вального сейму на дві палати: сенат, який виріс зкоролівської ради, і посольську ізбу, до складу якої входилипредставники земської шляхти. Вальний сейм Польського королівствазбирався щорічно. Він вирішував питання про податки, а також приймавзаконодавчі акти. Вальний сейм міг засідати і при відсутності короля. Зчасом головною функцією вального сейму стає обрання глави Польськогокоролівства.

Місцеве управління. Система місцевих органів державного управлінняукраїнськими землями будувалася відповідно доадміністративно-територіального поділу. Адміністративна, судова івійськова влада знаходились в руках панства і шляхти, які мали широкіповноваження і майже не залежали від центральної влади. У своїйдіяльності місцева адміністрація керувалася загальнодержавними актами,

звичаєвим правом, а також рішеннями місцевих органів влади.

Істотною рисою системи місцевих органів влади в Україні була значнарозбіжність в організації її окремих ланок. Це було зумовлено тим, щоадміністративно-територіальний поділ і система місцевого управління вукраїнських землях змінювалися в міру загарбання сусідніми державами тихчи інших територій України. Крім того, окремі воєводства і навіть повітиотримували від центральної влади привілеї, які закріплювали за нимиособливі права, зокрема в галузі місцевого управління.

Так, після приєднання у XVI ст. до Польщі Галичини тут перший часзалишалася обмежена автономія і, навіть, карбувалася своя монета. Однакпольські королі незабаром починають проводити політику інкорпораціїГаличини, призначаючи на ці землі своїх старост. Протягом XV ст.старости, призначені королем, з'явились у Львові, Самборі, Галичі,Сяноці, Холмській землі. Врешті-решт Галицькою землею став керуватиособливий генеральний староста. Пізніше було введено посаду подільськогогенерального старости.

У XV ст. в Польщі розпочався процес скасування удільних князівств іперетворення їх у воєводства, які в свою чергу, поділялися на повіти.Цей процес захопив і Галичину, яка в 1434 p. стала Руським воєводством.У 1462 p. як воєводство до складу Польського королівства увійшло Белзькекнязівство.

На Галичину було поширено структуру місцевого апарату, яка існувала натой час у Польщі. На чолі місцевого управління стояв воєвода. Віннаділявся широкими адміністративними і судовими повноваженнями. Підкерівництвом воєводи працював земський уряд, який складався з цілоїнизки службових осіб. Після утворення шляхетських сеймиків воєвода ставголовувати на їх засіданнях.

Козацьке самоврядування. Запорізька Січ у своєму складі мала поділ —військовий і територіальний, у відповідності з яким і будувалосяуправління нею. Як військо, запорізька громада поділялася на 8 куренів,а територіальне — спочатку на п'ять, згодом на вісім паланок. Слід матина увазі, що у запорізьких козаків слово "курінь" вживалося у двохзначеннях: по-перше, як житло; по-друге, як самостійна частина війська*.Термін "паланка" також мав два значення — невелика фортеця і певначастина території Запорізької Січі.

Найвищим органом козацького самоврядування, який вирішував найважливішіпитання, були загальні або, як їх частіше називали, військові ради.Збиралися вони регулярно у точно визначені строки — 1 січня і 1 жовтнякожного року. Козацька рада збиралася і в інші строки, коли на те булаволя товариства. На військових радах вирішувалися усі найважливішіпитання життя Запорізької Січі: оголошувалася війна і укладався мир,об'являлися військові походи, каралися злісні злочинці, щорічно

переділялися поміж куренями землі, річки, озера, ліси, рибні лови тощо,обиралася і зміщалася козацька старшина.

Крім загальних військових рад, у запорізьких козаків були ще й ради покуреням, які частіше звалися "сходками". Курінні сходки збиралися у разіпотреби для вирішення дрібних справ, термінових питань, а також таємнихсправ.

Були ще сходки по паланкам. Вони розглядали переважно дрібнігосподарські спори, оскільки населення паланок складалося з нежонатихкозаків, які займалися господарством.