Тема 7. Перестрахування і співстрахування.

87. Сутність перестрахування та його значення.

В період індустріалізації та науково-технічної революції ризики нестримно примножуються, а це, у свою чергу, збільшує як кількість, так і розміри збитків.

Якщо страхова компанія утримуватиме на своїй відповідальності ризики з високою страховою вартістю, то можлива ситуація, коли створені страхові резерви не відповідатимуть ступеню ризику і в разі настання страхової події компанія не зможе виконати своїх фінан­сових зобов'язань. Страховій компанії загрожують також великі збит­ки від масових дрібних ризиків, сконцентрованих на невеликій терито­рії.

Отже, потреба в перестрахуванні виникає за таких обставин.

 Можливий збиток, пов'язаний з великим ризиком. До цієї кате­горії згідно з правилом, прийнятим ЄС, належать підприємства, що відповідають двом з трьох наведених далі умов:

• сума балансу перевищує 6,2 млн екю;

• товарообіг більший за 12,8 млн екю за рік;

• число зайнятих понад 250 осіб.

 Можливий катастрофічний випадок, тобто кумуляція збитків у результаті однієї події.

 Перевищується середня частота збитків.

Перестрахування – це страхування одним страховиком (цвден-том, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика).

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перєстрахо-виком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом, а сторону, що бере на себе такий ризик, – ретроцесіонарієм.

Перестра­ховуючи дорогі ризики часто звертаються до послуг брокерів.

За свої послуги (представлення клієнта; консультування; ведення переговорів; розподіл ризиків) брокер отримує комісію (10-15% нетто-премії).

При проведенні перестрахувальних операцій спира­ються на ті самі принципи, що й при страхуванні.

Стра­ховик передає перестраховику частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди.

Існують такі види комісій:

Оригінальна комісія – відрахування з премії на користь цедента. Виплачується в перестраховувальній цесії.

Перестраховувальна комісія – відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується при ретроцесії.

Брокерська комісія – відрахування з премії на користь брокера.

Страховик (цедент) має також право на тантьсму — комісію 'з при­бутку, що його перестраховик може отримати за результатами прохо­дження договору перестрахування. Тантьєма виплачується щороку Із суми чистого прибутку, який отримує перестрахову вальна компанія.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника.

88. Основні поняття і терміни, що використовуються у перестрахуванні (цедент, перестраовик, цесія, ретроцесія, власне утримання, комісія, тантьєма, сліп).

Цедент  страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховику або професійному перестраховику.

Цесія  процес передання застрахованого ризику в перестрахування.

Перестраховик  страхова організація, яка приймає обєкти в перестрахування. Компанія, яка здійсн. виключно операції з перестрахування, називається професійним перестраховиком.

Ретроцесія  процес подальшої передачі раніше прийнятих у перестрахування ризиків іншим перестраховикам. Ретроцесія досягається дробленням великих ризиків, розподілом відповідальності між дедалі більшою кількістю страховиків.

Сліп  страховий документ, що використовується для попереднього розміщення ризику. Містить дані про цедента, короткий опис ризику, страхову суму, умови страхування і перестрахування, ставку премії, власне утримання цедента тощо.

Власне утримання  обгрунтований рівень страхової суми, в межах якої страховик залишає на своїй відповідальності частину страхових ризиків, а решту передає на престрахування. Це частина ризику, яку залишає собі страховик згідно зі своїми фінансовими можливостями.

Комісія – узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування.

Тантьєма  комісія з отриманого прибутку, яку перестраховик щорічно виплачує цедентові за наслідками проходження договорів перестрахування.