37. Сумарні та аналітичні методи визначення складності праці.

Сумарні методи:

Метод ранжирування робіт – робичий процес розглядається як єдине ціле, а для порівняння робіт різних видів вик-ся назви посад або посадові інс-ї

Метод рядів – передбачає попарне порівняння робіт між собою, у результаті чого встановлюється, яка з них складніша.

Метод класифікації – розв’язується питання про кількість кла-х груп та будується кл-на система за низкої критеріїв.

Аналітичні методи:

Метод порівняння факторів – полягає у виділенні основних квал-х факторів (квал-я, вимогои інтел х-ру, фіз. вимоги, відпов., умови праці)

Баловий метод – передбачає аналіз різних робіт через диференційований розгляд ознак, загальних для всіх видів праці, та оцінку їхніх значень у балах. Балово-факторний – аналіз робіт за встановленою системою факторів.

Метод визначення провідного графічного профілю Хея – дає можливість оцінити робочі місця за кількома параметрами, об’єднані у групи: знання, творчий потенціал, відповідальність.

38. Сутність та методичні засади визначення інтенсивності праці.

Інтенсивність праці – це концентрація зусиль людини у процесі трудової діяльності, яка залежить від її фізіологічного, психічного, емоційного та розумового потенціалу, обмежена технологічними можливостями виробничої системи та виражена кількістю стандартних для певного виду праці операцій в одиницю часу.

Інтенсивність праці х-ся величиною продуктивних затрат робочої сили в одиницю робочого часу, тобто праці визначається кількістю затрат праці в одиницю часу. ІП = ЗП/ЗЧ

де ІП - інтенсивність праці; ЗП - кількість витраченої праці; ЗЧ - робочий час.

Методи оцінювання інтенсивності праці. Усі методи оцінювання інтенсивності праці можна об'єднати в три гру кожна з яких охоплює тільки один вид методів, що базуються на психофізіологічних або конкретно-соціальних дослідженнях.

Найбільш поширеним є калометричний. Його перевагою є те, що він дозволяє визначити межі мінімальних і максимальних затрат праці в певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Часто для оцінювання інтенсивності праці застосовуються методи, розроблені психофізіологами для оцінювання втоми і працездатності.

Поряд з методами, що базуються на психофізіологічних дослідженнях, інтенсивність праці оцінюється і методами, в основу яких покладено конкретні соціальні дослідження чи дослідження суб'єктивного стану працівників. Сутність таких методів полягає в одержанні інформації про втому і працездатність виконавців за допомогою їх опитування.

39. Методи визначення інтенсивності праці.

Усі методи можна обєднати в три групи, кожна з яких охоплює тільки один вид методів, що базується на психофізіологічних дослідженнях, на конкретно-соціальних дослідження або на дослідженнях роботи й оцінюванні результатів

Методи на психофізіологічних дослідженнях:

Найбільш пошиерним є Калориметричний метод – дозволяє визначити межі мінімальних і максимальних затрат праці в певних орг.-тех умовах ви-ва.

Різні методики, хара-чи той самий процес за той самий час, дають різні результати. Ці результати свідчать про наявність неточностей у вимірюванні ІП.

Методи на конкретно-соціальних дослідження:

Їх сутність полягає в одержанні інформації про втому і працездатність виконавців за допомогою їх опитування.

Найбільш популярним є метод Г.М.Черкасова – він пропонує використовувати загальний коеф важкості праці (ЗКВ) і коеф відновлення працездатності (КВП). Відношення першого до другого визначає третій – за яким хар-ть ІП. Оптимальною величиною є +1. Якщо більше-то ІП більше за оптимальну.

Методи на на дослідженнях роботи й оцінюванні результатів:

До них належать: виробіток, продукції за певну од. часу, темп і обсяг роботи, коеф вик-ння роб часу, темп роботи.

Найбільш точним є метод Пригарінмого, який рекомендує оцінювати інтенсивність праці як добуток коеф темпу роботи, зусиль на вик-ння одного руху і коефіцієнта затрат людської енергії у неспр умовах праці.