Література:

1. Вачков И.В. Введение в профессию «психолог»: Учеб. пособие / В.И.Вачков, И.Б.Гри­н­ш­пун, Н.С.Пряжников; Под ред. И.Б.Гриншпуна. – 3-е изд., стер. – М. – Из­да­тельство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издате­ль­ст­во НПО «МОДЭК», 2004. – 464с.

2. Влияние современной американской психологии на практическую психологию в России. Сборник интервью / Под ред. М.Котэ, А.Г.Лидерса. – М.: Спе­циальное прило­же­ние к «Журналу практического психолога», 1998.

3. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. – М.: Инсти­тут пси­хологии РАН, 1994. – С. 129-133.

5. Тлумачний словник української мови / Укл. Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Син­тес, 2002. – 672с.

6. Психологічна деонтологія (інтерв’ю з директором Українського науково-мето­дич­ного цен­тру психології та соціальної роботи Віталієм Григоровичем Панком) / Пси­холог. – 2004. – №43(139). – С.2-4.

7. Татаркевич В. О счастье и совершенстве человека. – М., 1981. – С.42.

1. Психологічна деонтологія та її основні напрямки

Етичний кодекс сьогодні є основою, на яку слід нарощува­ти відповідні статті та нові положення. Він нерозривно пов’яза­ний з деонтологією – наукою, яка вивчає етичні засади профе­сійної діяльності в певній сфері.

Психологічна деонтологія – вивчає етичні засади профе­сійної діяльності психологів [6].

Ці питання досить актуальні та проблемні: далеко не всі психологи дотри­муються вимог і норм етичного кодексу, дехто з них навіть не знає, що існують такі етичні кодекси. Тому виді­ле­ння окремої дисципліни «Етичний кодекс пси­холога» чи «Пси­хологічна деонтологія» є актуальним і необ­хід­ним.

На жаль, на сьогодні в Україні не відомо жодної кандидат­ської чи доктор­ської, присвячених саме аспекту професійної де­онтології [6].

Етика професійної діяльності стосується кількох напрямків, які обов’яз­ково необхідно знати практичному психологу.

І – взаємодія «клієнт-психолог» – стосується етичних про­блем, які ви­никають в роботі психолога при використанні тих чи інших методик, у процесі консультування. На Заході та­ких проб­лем набагато менше. Та й етичний кодекс, наприклад, Амери­кансь­кої пси­хо­логічної асоціації вдесятеро більший, ніж той, яким ко­рис­ту­ють­ся в Україні.

Застосування певних методик, методів і технологій є вели­кою етичною проблемою, що породжує цілу низку інших:

1) застосування невалідизованих⁹, неадаптованих¹⁰ методів і методик;

2) психологи часто використовують методи та методики, з якими вони погано оз­найомлені. Світова практика свідчить, що спочатку людина має навчитися ко­ри­стуватися методикою (діаг­ностичною або тренінговою). Потім дістати доз­віл на її засто­су­вання в практичній роботі (сертифікат чи свідоцтво), і тільки після цього впроваджувати чи застосовувати цю методику. В Україні є чимало лю­дей, які називають себе психологами, прой­шовши один клієнтський тренінг і старанно занотувавши його перебіг. Як тренери, вони самі проводять тренінги, хо­ча розу­мі­ють, що такого робити не можна, але, на жаль, свідомо пору­шу­ють ети­чні засади;

3) інформування клієнта про результати проведеної роботи: а) у багатьох випад­ках цього взагалі не роблять;

б) клієнту подають інформацію недоступно, він не уяв­ляє, що з нею робити;

в) часто цю інформацію надають не тільки клієнту, а й людям, яких ця проблема не стосується.

Так відбувається витік інформації і фактично порушуються права та свободи людини.

Хоча слід пам’ятати, що в законодавстві України існують ста­т­ті про від­шкодування моральних збитків, яких було завдано клі­єн­ту. Останній може подати позов до суду через невиконання пси­хо­логом своїх обов’язків і попросити від­шкодувати моральні збитки.

ІІ – взаємодія психолога з замовниками, керівництвом, державними органами влади, правоохоронними органами...

Звичайно, існують ситуації, коли психолог порушує права і свободи клі­єнта. Але в нашому законодавстві існують статті, які не передбачають презумп­ції¹¹ психологічної таємниці чи анонім­ності. І психолог зобов’язаний повідом­ля­ти про певні типи зло­чи­нів відповідні правоохоронні органи. Часто психолог не є екс­пер­том чи людиною, яка проводить діагностику, а суддею чи особою, яка фактично формує адміністративне рішення. Це не­припустимо, це грубе по­ру­шення етичних вимог діяльності пси­холога.

ІІІ – проблема професійного спілкування (взаємодії).

Ця про­блема часто виникає у співтоваристві пси­хо­логів. Сьогодні немає корпора­тивної солідарності, єдності, – це одно­значно погано. Це погіршує імідж психо­логії і психологів зок­ре­ма. До того ж, дуже часто один професіонал принижує пе­ред клієнтом гідність і професіоналізм іншого фахівця. Проб­ле­му професійної деонтології варто розпочинати вирішувати саме з останньої проблеми.

Кожен спеціаліст-психолог обов’язково має оволодіти всім арсеналом знань про ети­ч­ні умови, етичні засади своєї про­фе­сій­ної діяльності.