4. Історія становлення етичних кодексів психолога у світі та в Україні

Як ми вже зазначали, діяльність психолога-професіонала по­в’язана з так зва­ним «людським фактором», тому вона вима­гає слі­дувати певним нормам, які регламентують у першу чергу вза­ємо­сто­сунки з клієнтами та колегами, своєрідному «кодексу честі» професіонала. Від того, як побудує свою роботу психолог, залежать долі його клієнтів. Тому він особливо відповідальний у виборі мо­ральної позиції, принципів, методів роботи, які їй відповідають.

Спроб розробити «кодекс честі» психолога доволі багато, хоча, наскільки нам відомо, вони існують лише в «локальних» варіантах, прийнятих в окремих асо­ціаціях.

Спонтанна поява перших професійно-етичних кодексів пере­ду­вало виникненню наукових етичних поглядів та теорій. Воно від­но­ситься до періоду ремеслового розподілу праці в умовах роз­вит­ку та становлення середньовічних цехів у ХI-ХII ст. Саме у цей пе­ріод з’явилися цехові устави, які містять ряд моральних вимог по від­но­шенню до професії, характеру праці та учасників трудового процесу. Поява етичних кодексів, як писаних, так і не писаних, отримало що­денну потребу в регулюванні взаємостосунків між лю­дьми в тій чи іншій професійній сфері і представляло собою прояв моральної сві­домості. Конкретні ситуації, в яких опинялися люди, виконуючи свої професійні завдання, визначали зміст професійної етики.

Професійна етика нерозривно пов’язана з прийнятою у суспі­льстві системою моралі. Суспільні моральні норми конкретизують­ся і коректуються професійною діяльністю. Порушення трудової етики супроводжується руйнуванням загальних моральних уста­но­вок і правил.

Наукові основи професійної етики спеціалістів системи «лю­дина-людина» закладені деонтологією (від грецьк. deonthos – пови­нний) – вченням про належну поведінку, вчинки, образ дій. Виник­нення деонтології пов’язане з ім’ям англійського священика, філо­софа І.Бентама (ХVIII ст.), який вкладав у це поняття релігійно-мо­ральний зміст. У сферу деонтології входить вивчення моральних якостей спеціалістів, які визначають виконання професійного обо­в’язку і ставлення до об’єкта діяльності, а також вивчення взаємо­стосунків всередині колективу, особливостей професійного вихо­ва­ння, а також аналіз тих специфічних моральних норм, які властиві даній професії.

Деонтологія швидко поширилась і вкоренилась в медицині, виражаючи комплекс етичних правил, норм і принципів, якими ке­рується лікар. Цілком очевидно, що уявлення про виняткову важ­ливість моральних, етичних питань у діяльності лікаря склались за­довго до появи терміну «деонтологія». Про це свідчать висловлю­вання лікарів стародавнього світу, їх заповіти, які дійшли до на­шо­го часу. Яскравим прикладом морального кодексу лікарів, своєрід­ним символом обов’язку та відповідальності і для сучасних лікарів є «клятва Гіппократа».

Ма­буть, лікарі перші зрозуміли, наскільки важливим є слово у вза­є­модії з пацієнтом і наскільки великою є роль етичних засад дія­льності лікаря, його етичної культури, етичних моральних пе­ре­конань щодо професійної діяльності. Згодом з’явилися етичні кодекси у юри­стів, викладачів, зараз – у політтехнологів, фа­хів­ців із паблік-рілейшнз, журна­лістів і т.д. Усе це свідчить про те, що разом із дотриманням певних норм зако­нодавства, правових норм необхідно дотримуватися ще й етичних норм, які не ві­до­бражені у законодавстві.

Лікарська етика близька до етики психологів. Між психоло­гіч­ними та лікарськими принципами існує нерозривний зв’язок. Так само, як і при підготовці медичних спеціалістів, етика перетво­рю­ється в саму суть становлення психолога-професіонала. Етика по­ряд з отриманням теоретичних знань з психології людини і набут­тям навичок діагностичної, дослідницької, профорієнтаційної і кон­сультаційної роботи, визнається обов’язковим і вагомим елементом професійного, особистісного і духовного росту психолога.

У зарубіжних країнах кодекси психолога виникли на почат­ку минулого століття й активно розвивалися, але не тільки в пла­ні аналізу практики і вне­се­н­ня коректив у статут чи в кодекси, а й у плані наукових досліджень етичних ас­пе­ктів діяльності пси­холога. На жаль, у нашій країні проблемам етики не приділя­єть­ся до­ста­т­ньої уваги.

В основі етичних кодексів лежать моральні норми, які ви­ра­жають собою ка­тегорії добра, тобто такі загальні принципи, ви­роблені в історії людської ку­ль­тури і цивілізації, слідування яким складає благо для людей, приносить їм ко­ристь, робить їх щасливими. Етичні кодекси ґрунтуються на нормах моралі, а не права. Це означає, що людина, яка його порушує, не підлягає су­ду у відпові­дності з законом, не може отримати покарання, яке допускає застосування до неї мір примусу. У роботу психолога етичний кодекс вводиться тому, що дале­ко не всі проблеми, з якими у житті зіштовхується психолог, можуть мати одно­значне і точне правове вирішення, бути розписаними і представленими у формі юридичних норм, які регламентують дії психолога в тій чи іншій соціальній си­туації. Йому часто доводиться діяти і при­ймати рішення на основі інтуїції та відчуттів, що не допускаєть­ся в юридичній практиці.

Джерелами, на основі яких вироблено норми етичного коде­ксу психолога, є: філософія, релігія, культура, звичаї, традиції, ідеологія, політика, які виступа­ють як сфери чи атрибути люд­сь­кої діяльності, що задають базові принципи мо­ралі для ство­рен­ня та функціонування етичного кодексу.

У більшості професійних організацій, які об’єднують психо­логів, психоконсультантів та ін., кодекси професійної етики схо­жі перш а все тим, що відо­бра­жають модель стосунків двох лю­дей: психолога та досліджуваного/клієнта.

Найбільша міжнародна організація психологів – Міжнарод­ний союз психологічної науки – The International Union of Psy­chological Science, заснований у 1951 р. і на сьогодні об’єднує психологів 54 країн (національних психологічних асоціацій). Міжнародний союз організовує всесвітні психологічні конгреси (останній XXVI Міжнародний психологічний конгрес відбувся у 1996р. в Канаді). Окрім національних асоціацій до Міжнародно­го союзу входять різноманітні міжнародні об’єднання спеціалі­зованої спрямованості – наприклад, Міжнародна асоціація прик­ладної психології, Європейська асоціація експериментальних со­ціальних психологів, Міжнародне товариство вивчення розвитку поведінки та ін. Поряд з всесвітніми психологічними конгреса­ми, Союз організовує і кон­ференції за спеціальними тематиками.

У сусідній Росії у 1994р. було створено Російське психоло­гічне товариство, до якого входять 54 регіональних відділення. Керівництво товариством здій­снює Координаційна рада, яка обирається з’їздом Товариства, а між з’їздами – Президент та Президія Координаційної Ради. Товариство має свій устав. На сьогодні (2007 р.) Президент Російсь­кого психологічного това­риства – доктор психологічних наук, академік Російської акаде­мії освіти Є.О.Клімов.

Американська пси­хологічна асоціація прийняла у січні 1963 р Етичні стандарти психолога (надруковані в журналі «Амери­канський психолог», січень, 1963р.), поправки внесені у вересні 1965 р. та грудні 1972 р. [3, c.443-458].

Існують самостійні кодекси психологів різних шкіл або спі­лок, кожен із них може по-своєму трактувати прийнятну та не­прийнятну поведінку психоло­га, і які-небудь спірні чи складні випадки повинні розглядатися крізь призму кодексу тієї школи чи асоціації, в якій психолог-«винуватець» перебуває.

Етичний кодекс психолога в Україні було прийнято на І Установ­чому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 р. у м.Києві.

В Україні існує Комісія з етики, заснована Товариством пси­хологів Украї­ни. Вона провидить роботу, спрямовану на пра­виль­не тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує форму­вання у пси­хо­логів спри­йняття цього Кодексу як зобов’язання перед громадсь­кістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.

Окрім Товариства психологів існує сила-силенна грома­д­сь­ких органі­зацій – професійних співтовариств (наприклад, Лі­га практикуючих психологів, Асоціація професійних психологів, Асо­ціація політичних психологів і т.д.). На жаль, ці організації малопотужні та не досить впливові. Немає в науковому співтова­ристві й людей, які б солідно та ґрунтовно працювали над проб­лемами професійної етики.

Тим часом в США та Західній Європі написано сотні книг, які стосуються цього питання. Суперечливість проблематики змушує періодично змінювати етичні кодекси, вносити доповне­ння. Їх переглядають на кожному з’їзді психологів. Так, напри­к­лад, Американсь­ка асоціація психологів, у якій підхід до етич­них питань, мабуть, найбільш структурований, протягом остан­ніх тридцяти років тричі виправляла кодекс професійної етики.

Подібні кодекси прийняті в кожній країні. Вони різняться ок­ремими положеннями, але всі ґрунтуються на нормах моралі, за­га­льнолюдських цінностях та легітимності діяльності психоло­га.