Поведінка по відношенню до представників інших професій

У своїх професійних контактах з представниками інших професій психо­лог повинен проявляти лояльність, терпимість і готовність допо­мог­ти. Не слід ділити інші професії за рангами.

Як і всі психологи, клінічні психологи виконують свої функції не­залежно та на свою відповідальність. Клінічний психолог не повинен пе­редовіряти свої обов’язки іншим особам, які не є ні лікарями, ні пси­хо­ло­гами. Клінічний психо­лог може погодитися на те, щоб його за­мі­щав інший кваліфікований психолог чи, у виняткових випадках, такий, що має відпо­відну підготовку, лікар.

При прийомі на роботу психологу слід обговорити те, що в ме­жах своєї компетентності він буде діяти незалежно й особливо звернути увагу на зо­бо­в’язання зберігати професійну таємницю, чого від нього вимагає закон.

Психолог повинен звернути увагу на те, що професійне керівництво його робо­тою може здійснюватися тільки психологом. У сфері терапії тимчасово і коли для цього є значне підґрунтя таке керівництво може здій­снюватися лікарем, котрий має відповідну підготовку.

Психолог також повинен обговорити неможливість для себе вико­нувати не­етичні та непрофесійні вимоги.

Роботодавець повинен бути забезпечений текстом етичного кодексу для психо­лога при прийнятті останнього на роботу.

Психологи та інший персонал

При прийомі на роботу асистентів та іншого персоналу психолог зобов’язаний забезпечити їм необхідні умови роботи і заключити з ними до­говори у відповід­ності з їхніми обов’язками. Практиканти повинні отри­мувати підготовку, необ­хідну для їх майбутньої професії; тому їх функції не мають бути обмеженими чи такими, що не вимагають ква­ліфікації. Психолог зобов’язаний видати об’єк­тивну характеристику своїм співро­бітникам за першою вимогою та особливо при припиненні ними роботи.

Практична професійна діяльність Відомості про психологічну практику

Вказівки на характер психологічної практики не повинні містити пропо­зицію неприйнятних для психолога послуг.

У галузі клінічної психології забороняється обнародування будь-яких ві­домостей, які могли б забезпечити виняткове звернення до да­ного спе­ціаліста (назви типу «послуги консультанта», «керівник», «центр»). Назва «ін­ститут» чи інше аналогічного статусу мо­же застосовуватися тільки у тому ви­падку, якщо йому відповідає пер­сонал, обладнання і методики, які використо­вуються.

Якщо кілька психологів здійснюють свою діяльність спільно як ком­панія, яка підпорядковується відповідним вимогам законодавства, вони повинні по­значити себе як «Спільна практика».

Розміщення і форма вивіски

Вивіска є засобом залучення уваги до місця надання психологіч­них по­слуг. Клінічні психологи вказують на вивісці характер своєї дія­льності та години роботи. У принципі, дозволена всього одна вивіска. У спеціаль­них випадках можливі винятки, наприклад, коли це дикту­єть­ся місцевими умовами.

У випадку переїзду психолог може протягом 6 місяців зберігати ви­віску з вказівкою про припинення своєї роботи за попередньою адре­сою.

Вивіски практикуючих психологів повинні бути виконані у нена­в’язливо­му стилі та не перевищувати розмірів 35×50 см.

Вивіски за місцем проживання психолога повинні бути схожі на за­га­льно­прийняті таблички на приватних будинках. Дозволяється вка­зівка на місце про­фесійної діяльності психолога.