4. Норми професійної етики для розробників і користувачів психодіагностичних методик

Професійно-етичні норми – це вимоги, які висуваються до рівня професійної кваліфікації психолога, реалізації ним у своїй діяльності специфічних моральних норм поведінки як у взаємо­стосунках з колегами, науковим співтовариством, так і з дослі­джуваними (клієнтами).

Норми професійної етики для розробників і користувачів психодіагностич­них методик стосуються діяльності трьох кате­горій спеціалістів: психологів-психометристів (спеціалістів, які займаються розробкою та адаптацією психодіагностичних ме­то­дик), психологів-користувачів (спеціалістів, які використовують у своїй роботі психодіагностичні методики) та спеціалістів-не­психологів (спеціалістів, які працюють у суміжних з психоло­гією галузях: вчителів, лікарів, соціологів та ін., і застосовують у своїй роботі окремі психодіагностичні методики) [5, c.412].

Норми включають чотири розділи, в яких викладені основні вимоги та коментарі:

1 розділ: Загальні етичні принципи психодіагностичного до­слідження.

2 розділ: Вимоги до розробників тестів.

3 розділ: Вимоги до психолога-користувача.

4 розділ: Вимоги до спеціалістів-непсихологів.

Дані норми не носять характеру закону, який є обов’язко­вим для виконання, тому їх порушення не може потягнути за со­бою яких-небудь офіційних санкцій.

В основі норм лежать загальновизнані права людини. Ос­новний критерій та контролер їх виконання – чесність та гуман­ність самих психологів.

Дані норми були розроблені з такою метою:

• дати психологам чіткі орієнтири щодо етики проведення психодіагностичних досліджень;

• попередити доступність тестів, яка робить їх невалідними⁶⁶, широкому загалу;

• гарантувати використання тестів тільки кваліфікованими спеціалістами.

Розкриємо основні положення розділів.

Розділ 1. Загальні етичні принципи психодіагностичного дослідження

1.1. Психолог який запитує у людини в ході обстеження ві­до­мо­сті про її особистість чи допускає, щоб їй довірили цю ін­фор­мацію, ро­бить це тільки після того, як досліджуваний пов­ніс­тю усвідомив мету дослідження, цілі й способи використання отри­маної інформації.

Коментар: для ефективного дослідження може бути не­об­хідно приховувати від досліджуваного істинну мету тестування і специфіку інтерпретації його відповідей, але особистість не по­ви­нна підда­ва­ти­ся якому-небудь тестуванню обманним шляхом.

1.2. Будь-яка людина має право відмовитися від участі в психоло­гічному дослідженні чи експерименті й тим самим об­ме­жити свій внут­рішній світ від небажаного втручання.

1.3. Якщо дослідження проводиться в інтересах якого-не­будь зак­ладу, досліджуваний повинен бути повністю проінфор­мо­ваний віднос­но використання отриманих результатів. Бажано та­кож пояснити, що адекватна оцінка його особистості буде ви­гідна самому досліджувано­му.

1.3.1. Результати дослідження, проведеного за особистим про­хан­ням і в інтересах досліджуваного, не подаються якій-не­будь іншій ус­танові без згоди досліджуваного.

1.3.2. Якщо дослідження проводиться в інтересах особис­тості та з ініціативи організації (школа, підприємство, ВНЗ, суд та ін.), то для ви­користання резу­льтатів у межах цієї організації додаткової згоди дослі­джуваного не потрібно. Для передачі от­риманої інформації за межі ор­ганізації згода до­слі­джуваного необхідна.

1.3.3. Якщо із-за необхідності захисту інтересів суспільства та прав громадян результати психодіагностичного дослідження повинні бути повідомлені іншій особі чи в офіційний орган, до­сліджуваний по­винен бути поставлений до відома.

1.3.4. Зобов’язання зберігати професійну таємницю втрачає силу, якщо положення закону зобов’язує психолога повідомити про отрима­ну інформацію.

1.4. При тестуванні дітей до 16 років в області навчальних досяг­нень, навичок та умінь достатньо згоди шкільної чи пе­да­го­гічної ради; у випадку оцінки особистості необхідна інди­відуа­льна згода дитини та її батьків. На прохання батьків їм повинні бути повідомлені результати тестування дитини з дотриманням умов, вказаних у пунктах 1.6. та 1.7. Відносно передачі відо­мос­тей іншим людям зберігаються вимоги пунк­ту 1.3. (усіх його під­пун­к­тів). Представниками дитини у даному випад­ку є її ба­ть­ки.

При психологічному дослідженні підлітка 16-річного віку та стар­шого необхідна тільки його згода.

1.5. З метою уникнення неправильного поводження з тес­то­вими даними, необхідно, щоб доступ до них був суворо контро­льований.

Коментар: доцільно виробити чіткі критерії збереження, доступ­ності відомостей про досліджуваного та їх знищення.

1.6. При повідомленні результатів тестування необхідно врахову­вати особливості тієї людини, якій вони призначені.

Коментар: наприклад, при повідомленні тестових результатів школяра слід пам’ятати, що емо­ційна причетність батьків та вчителів до життя дитини може пе­решкоджати розумному розумінню фактич­ної інформації

1.7. Індивіду не повинні повідомлятися результати його до­слі­дже­ння без їх інтерпретації спеціалістом. У ряді випадків необхідний та­кож і відповідний коментар спеціаліста.

Коментар: навіть якщо тест ретельно проведений і вірно ін­тер­претований, повідомлення тестових результатів індивіду без можли­вос­ті обговорити їх більш детально може йому наш­ко­ди­ти. Наприклад, школяр може бути сильно стурбований, до­відав­шись, що він погано виконав тест на здібності до навчання; сер­йоз­ні порушення в розвитку особистості можуть бути поглиблені, якщо хворому повідомити резу­льтати його тестування.

Розділ 2. Вимоги до розробників тестів [5, c.410-412]

2.1. Психолог-психометрист (розробник психологічних ме­тодик) може бути спеціалістом у галузі диференційної психо­мет­рії, який має психологічну освіту. Він повинен знати методи ма­тематичної статис­тики, забезпечувати створеній (адаптованій) методиці необхідні пси­хометричні характеристики репрезента­тивності, надійності, валідності, встановлені у спеціальних пси­хометричних експериментах.

2.2. З метою оптимального використання досягнень науки пси­холог-психометрист повинен бути ознайомлений з досягнен­ня­ми психології в цілому та своєї вузької спеціальності зокрема, застосо­ву­вати сучасні наукові методи та сприяти їх засто­сува­н­ню іншими.

Коментар: зрос­та­юча складність психології неминуче призво­дить до підсилення спеціалізації психологів. У цьому процесі спеціаліс­ти з психо­метрії все більше зосереджують свою увагу на техніч­но­му удосконаленні тестів і непомітно втрачають уявлення про те, що від­бувається у суміжних га­лузях, таких як педагогіка, ди­тяча психологія, психологія індивідуаль­них відмінностей і гене­тична психологія. Так, технічні аспекти побу­до­ви тесту зву­жу­ють психологічний світогляд текстолога, хоча тестові по­­казники мо­жуть бути правильно зрозумі­лі тільки у світлі відповід­них знань відносно поведінки, яку тест при­значений виміряти.

2.3. Розробник методики готує інструкцію по її засто­суван­ню, відпо­відно до офіційно прийнятих «Стандартних вимог до психоло­гічн­их тестів». При цьому керівництво повинно давати фактичне уявлення про те, що відомо про тест, а не бути засобом його реклами, який представляє тест у вигідному світлі. Крім да­них, які дозволяють оцінити тест сам по собі, та інформації про проведення, способи вичислення показників і норми тесту, роз­робник повинен включати спеціальні рубрики, які забезпечу­ють коректне використання тесту з процедурної та етичної точок зору.

2.4. Обов’язком автора тесту є переперевірка тестів та їх норм, з метою попередження їх старіння.

2.5. Розробник відповідає за правильне визначення кола спе­ціаліс­тів, яким можуть бути надані матеріали по використанню методики. Доступ до психологічних методик повинен об­ме­жу­ва­ти­ся людьми, чиї професійні інтереси гарантують правильне ви­користання методики і чия кваліфікація дозволяє інтерпретувати результати належним чином.

Коментар: у каталогах тестів наводяться ті вимоги, які по­винні задовольняти їх користувачів.

2.6. Не слід випускати для широкого застосування непідго­товлені тес­ти (ті, що не відповідають стандарту). Якщо тест по­ширюється тільки з дос­лідницькими цілями, ця умова повинна бути вказана, а поширення тесту – відповідно обмежене.

Коментар: при проведенні тестування з дослідницькими ці­лями в ході його розробки необхідно дотримуватися всіх вимог до процедур застосування тесту та збереження таємниці.

2.7. Науково обґрунтовані психологічні тести не можна дру­кувати в газетах, попу­лярних журналах чи брошурах ні з метою опису, ні для використання їх при самооцінці.

Коментар: у цих умовах самостійне оцінювання може не ті­льки призвести до визнання непотрібності тесту, але й виявитися для ін­ди­ві­да психологічно шкідливим. Більше того, будь-яке роз­голошення тес­тових завдань і ключів може зробити невалідним по­дальше застосу­ва­ння тесту іншими людьми. Надання тестових матеріалів таким чином є однією з причин викривлення карти­ни психологіч­ного тесту­ван­ня.

2.8. У своїй роботі психолог-психометрист та видавець повин­ні дотримуватися всіх вимог щодо охорони авторських прав.

Наголосимо на основних етичних принципах, яких по­ви­нен до­тримува­тися психолог-діагност: