Про дослідницьку діяльність та освіту

Пункт 33. Усі психологи, в якій би галузі психології вони не пра­цювали, по­ви­нні прагнути сприяти прогресу науки взагалі та психології зокрема, здійснюючи дослі­дження і дотримуючись наукових підходів у своїй діяльності, а також передаючи свої знання студентам та іншим професіоналам.

Пункт 34. При виконанні досліджень психологи повинні ка­тего­рично відмо­в­лятися від дій, які можуть призвести до пос­тій­ної, невідво­ротної чи такої, що є необ­хід­ною шкоди для дослі­джуваних. Учасники будь-якої дослідницької програми повинні виразити свою однозначну згоду на проведення експери­мен­тів; у випадку непов­нолітніх чи юридично недієздатних осіб та­ка зго­да повинна бути отримана від ба­тьків чи опікунів.

Пункт 35. Якщо психологічне дослідження супроводжу­ва­лося якою-небудь ти­мчасовою шкодою чи дискомфортом, як, наприклад, електричний шок чи сенсорна депривація⁶³, дослід­ник повинен в першу чергу впевнитися в тому, що всі учасники до­слідів діють абсолютно ві­льно, без стороннього тиску в яко­му-небудь вигляді; до участі в екс­пе­рименті не повинен бути до­пу­щений ніхто до тих пір, поки дослід­ник не впевниться, що про цю шкоду досліджувані були повідомлені за­зда­легідь і дали свою згоду. Навіть у випадку згоди перед експе­ри­ментом, до­слі­джуваний може прийняти рішення про свою подальшу неучасть в програмі у будь-який момент.

Пункт 36. Якщо умови експерименту вимагають дезінфор­мації чи обману досліджуваного, психолог повинен перекона­ти­ся в тому, що це не призведе до якої-небудь тривалої шкоди для учасників досліду, та в будь-якому випадку експериментальний характер і необхідність обма­ну повинні бути розкриті по закін­ченню експериментальної програми.

Пункт 37. Психологічні дослідження в нормальній ситуації, як експериментальні, так і обсерваційні⁶⁴, повинні завжди вико­ну­ва­ти­ся з повагою по відношенню до гідності індивіда, його вірувань, ін­тимних ситуацій, скромності та цнотливості при дослідженні сек.­суаль­ної поведінки, а також при обстеженні лю­дей похилого віку, хворих, ув’язнених, тобто осіб, які мають не тільки певні соціальні обмеження, але й переживають серйозну людську драму.

Пункт 38. При експериментах над тваринами страждання, шкода чи дискомфорт які не є абсолютно необхідними для до­сягнення по­став­леної дослідницької мети і виправданими з точ­ки зору науки та інте­ре­сів людини, повинні бути виключені або зведені до мінімуму. При хі­рургічних операціях на тваринах по­винне використовуватися обезбо­лююче і прийматися необхідні міри щодо попередження ускладнень. Персонал, який безпосе­редньо займається дослідницькою роботою з тваринами, пови­нен в утримуванні тварин, поводженні з ними та при евтаназії⁶⁵ керу­ва­тися міжнародними стандартами.

Про отримання та використання інформації

Пункт 39. Психологи при здійсненні своїх професійних фун­кцій повинні ретельно оберігати право клієнта на конфіден­цій­ність. Лише виключно необхідна для виконання дій, які вима­гаю­ться, інформація повинна бути отримана психологом і завж­ди ті­льки зі згоди клієнта.

Пункт 40. Уся інформація, отримана психологами про клі­єнта, як з його повідомлень, так і в результаті професійних спостережень, є їх­ньою професійною таємницею, збереження якої – їхнє професійне пра­во й обов’язок. Розголошення такого роду відомостей можливе тільки зі спеціального дозволу клієн­та. Психологи повинні стежити за тим, щоб їхні співробітники дотримувалися тих самих правил щодо ін­фор­мації.

Пункт 41. При здійсненні втручання на прохання самого клієнта й на підставі отриманих від нього відомостей, інфор­ма­ція про клієнта може бути повідомлена третій особі тільки зі спеціального дозволу клі­єнта й у визначених ним межах.

Пункт 42. Якщо обстеження або втручання здійснюється з ініціа­тиви іншої особи (судді, представника органів освіти, батьків, наймача й т.д.), а не самого досліджуваного, то він або його батьки й опікуни повинні бути сповіщені про обстеження або втручання, а також про те, кому буде направлений звіт психолога. Досліджу­ва­ний має право знати зміст звіту за умови, що це не створить сер­йоз­ної небезпеки для нього або для психолога.

Пункт 43. На результати психологічного обстеження, прове­де­но­го за запитом установи або організації, поширюються всі ви­моги попе­реднього пункту. Як психолог, так і організація, що звернулася до ньо­го, зобов’язані зберігати таємницю та до­три­му­ватися у своїх діях гра­ниць, обумовлених метою дослі­дже­ння. У випадку зажадання відповід­них даних іншими інстан­ція­ми, з ме­тою планування, оцінки трудових ресурсів і т.д., імена й інші ві­домості, що дозволяють впізнати клієнта повинні бути упу­щені (за винятком тих випадків, коли вони абсолютно необ­хід­ні).

Пункт 44. Інформація, отримана психологом у процесі його про­фесійної діяльності, не повинна бути використана ним у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, а також для створен­ня упереджень у клі­єнта.

Пункт 45. Усна, друкована, аудіовізуальна й інша публіка­ція клі­нічних випадків з ілюстративною, освітньою або науко­вою ме­тою по­винна здійснюватися так, щоб було неможливо іденти­фі­ку­вати особу, групу або організацію, яку описують. Як­що ймовір­ність такого впі­знавання існує, одержання згоди клієнта є обов’яз­ковим.

Пункт 46. Зберігання письмових або тих, що перебувають в елект­ронному банку інформації, психологічних даних (резуль­татів опиту­вань, тестування й т.д.) здійснюється під особисту відповідальність психолога, в умовах, що виключають доступ до них сторонніх осіб.

Пункт 47. У випадку присутності третіх осіб, які є непотріб­ними для професійних дій, які здійснює психолог, наприклад, сту­дентів або практикантів, необхідною є попередня згода клієнта.

Пункт 48. Звіт психолога повинен бути ясним, точним, чіт­ким й зрозумілим для адресата. Повинні бути зазначені межі роз­початих дій, ступінь вірогідності отриманої інформації, пос­тійний або тимчасовий характер виявлених явищ, методики, які засто­со­вувалися, й відомості про професіонала, котрий виконав роботу.

Пункт 49. Смерть або зникнення клієнта не звільняє психо­лога, не залежно від того, чи останній працює як приватний пси­холог чи як представник гро­мадської ор­га­нізації, від зберігання професійної таємниці.