Про професійну компетентність і стосунки з іншими професіоналами

Пункт 16. Права та обов’язки професійного психолога ґрун­тую­ть­ся на принципі професійної незалежності й автономії не­залежно від службового положення в певній організації і від професіоналів більш високого рангу та адміністрації.

Пункт 17. Професійний статус психолога базується на його здібностях і квалі­фікації, необхідних для виконання своїх обов’­язків. Пси­холог повинен бути професій­но підготовленим і мати спеціалізацію в застосуванні методів, інструментарію та про­це­дур, які можуть засто­со­вуватися в даній галузі. Частиною його роботи є постійна підтримка на сучасному рівні своїх про­фе­сій­них знань та вмінь.

Пункт 18. Психолог не повинен застосовувати методи та про­це­ду­ри, які не про­йшли достатньої апробації в межах су­час­них наукових знань, без упередження по від­ношенню до існу­ю­чого різноманіття тео­рій і шкіл. У випадку випробування психо­логічних методик, які ще не отримали наукової оцінки, клієнти повинні бути пов­ніс­тю проінформовані про це заздалегідь.

Пункт 19. Усі психологічні дані, як результати обстеження, так і відомості про втручання та лікування, повинні бути доступ­ні тільки для професійних психологів, в чиї обов’язки входить їх не­розголошення серед некомпетентних осіб. Психологи по­ви­нні приймати міри для від­повідного зберігання документації.

Пункт 20. Коли інтереси психологічного обстеження чи втруча­н­ня вимагають тісного співробітництва з професіоналами з інших га­лу­зей, психологи повинні забезпечувати відповідну взаємодію так, щоб вона була спрямована на благо психолога і його клієнта.

Пункт 21. Психологічні методи не повинні змішуватися – як у за­стосуванні, так і в їх представленні громадськості – з ме­тодами, які є чужими основам психології.

Пункт 22. Не відмовляючись від наукової критики там, де вона необхідна, пси­хологи не повинні дискредитувати колег чи пред­став­ни­ків інших професій, які вико­ристовують ті чи інші наукові методи, та повинні проявляти повагу до тих шкіл і на­п­рямків, які науково і про­фе­сійно компетентні.

Пункт 23. Робота психолога базується на праві та обов’язку прояв­ляти повагу (і користуватися такими) до інших професіо­налів, особи­во в галузях, які близько доти­каються у своїй діяль­ності до психології.

Про втручання

Пункт 24. Психологи повинні відмовитися від втручання, як­що вони впевнені, що їхня допомога буде використана на шкоду чи проти за­конних інтересів індивідів, груп, організацій чи спільнот.

Пункт 25. Здійснюючи втручання по відношенню до індиві­дів, організацій чи спільнот, психолог повинен надати їм необ­хід­ну інфор­ма­цію про основні проблеми, які вирішуються, по­став­лені цілі та мето­ди­ки, які використовуються. У випадку не­повно­літніх чи юридично не­ді­єздатних осіб, повинні бути про­ін­фор­мовані батьки чи опіку­ни. У будь-якому випадку слід уни­ка­ти ма­ніпулювання індивідами та прагнути до роз­витку й авто­номності конкретного випадку.

Пункт 26. Психолог повинен прагнути до завершення втру­чання та не продо­в­жувати його методами приховування ін­фор­ма­ції чи обману як у випадку досяг­нення поставленої мети, так і у випадку неможли­вості її досягнення після застосу­вання до­ступ­них методів і засобів про­тягом достатнього часу. В ос­та­н­ньому ви­падку індивід, група, орга­ні­за­ція чи спільнота повинні бути проінформовані проте, які інші психологи чи представники інших галузей знань можуть продовжити втру­чання.

Пункт 27. У жодному випадку свобода клієнта – як по від­ношен­ню до припи­нення втручання, так і по відношенню до кон­сультації у іншого психолога чи іншого спеціаліста – не по­винна бути обмежена. Слід заохочувати здатність клієнта при­ймати рі­шення на основі до­ста­т­ньої інформації. Психолог може відмови­тися подовжу­ва­ти втручання, якщо воно здійснюється одночасно з втручанням іншого типу, яке ви­конує інший про­фе­сіонал.

Пункт 28. Психологи не повинні користуватися владою, яку їхній статус може їм дати, для вимагання особливих умов праці чи оп­ла­ти, яка переважає прийняту за звичних обставин.

Пункт 29. Психолог не повинен дозволяти втягнути себе про­фе­сійно у незрозу­мілу ситуацію, де його роль чи функції ви­являться не­до­речними чи неоднозначними.

Пункт 30. Психологи не повинні втручатися в дії, які здій­снюють інші спеціа­лісти.

Пункт 31. У випадку, коли послуги психолога потрібні для рек­ла­мної чи ко­ме­рційної кампанії, він повинен співпрацювати з метою за­безпечення правдивості ін­формації та охорони інтересів індивідів.

Пункт 32. Психологи повинні дотримуватися особливої обе­реж­ності в тому, щоб не викликати необґрунтованих очіку­вань, зді­йснити які вони згодом виявляться професійно не здат­ними.