3. Етичні стандарти психолога

Усі етичні стандарти у роботі психолога ґрунтуються на етич­них при­н­ци­пах психолога та спрямовані на дотри­ма­н­ня прав і сво­бод людини, до­сягнення гуманітарних та соціаль­них цілей (благо­получчя, здоров’я, високої якості життя, повно­го розвитку індиві­дів чи груп у різних формаціях чи соціа­льному житті і т.д.).

В Україні поки що немає окремо визначених етичних стан­дартів психолога. Тому дане питання ми спробуємо розкрити, взявши за основу етичні стандарти, розроблені в Мадриді (Іспа­нія, 1987) [3] та США (1963) [4].

Стандарт – це норма, зразок, мірило; встановлення єдиних норм і вимог на що-небудь.

Етичні стандарти більшості психологічних асоціацій скла­дені за такою схемою:

1. Загальні принципи (стосуються професійної діяльності са­мого психолога).

2. Професійна компетентність та стосунки з іншими профе­сі­ями (висвітлюються положення про права та обов’язки психо­ло­га, його стату­с, використання тих чи інших методик, взаємодію з іншими спеціалістами-психологами та не­психологами).

3. Втручання (описуються принципи та правила взаємодії ти­пу «психолог-клієнт», «психолог-досліджуваний»).

4. Дослідницькі роботи та освіта (розкриваються норми про­веден­ня експериментальних досліджень, викладання психології та просвітницьку дія­льність психологів).

Етичні стандарти психолога (Мадрид, Іспанія, 1987)

На I з’їзді Офіційного товариства психологів (ОТП) у Мад­риді в травні 1984 року Ке­руюча рада ОТП прийняла на себе зо­бов’я­за­ння по ство­ренню етичного кодексу для професійних пси­хо­ло­гів, виходячи з попе­реднього проекту, який було пред­ставлено з’їзду професором А.Ф.Бар­дажи. На робочій нараді в січні 1987р., у якій взяли участь пред­став­ники багатьох психо­ло­гіч­них асоціацій і навчальних закладів, у про­ект були внесені різні зміни й доповнення, після чого він широко обгово­рювався нау­ковою громадськістю Остаточний варіант був роз­повсю­дже­ний серед всіх членів ОТП і рекомендований Офіційній ко­ле­гії пси­хологів Каталонії.

Вступ

Пункт 1. Ці етичні стандарти призначені для використання в якості керівницт­ва у професійній діяльності психолога у всіх її фор­мах. ОТП відповідає за них та у відповід­нос­ті з ними буде оці­нювати роботу всіх своїх чле­нів.

Пункт 2. Діяльність психологів визначається насамперед принци­пами взаємної терпимості й законності, демократичним шляхом уста­новленими в іспанській дер­жаві.

Пункт 3. У своїй професійній діяльності психологи повинні вра­ховувати імплі­цитні⁶¹ та експліцитні⁶² правила, що діють у тому соціа­ль­ному оточенні, де вони працю­ють, розглядаючи їх як елементи існу­ю­чої ситуації й оцінюючи наслідки дотримання або відхилення від них для професійної діяльності психологів.

Пункт 4. Психологи можуть відкинути будь-який вид обме­жень або перешкод своєї професійної незалежності й законному здійсненню своїх професійних функцій відповідно до прав й обов’язків, які встано­влюються цим кодексом.

Загальні принципи

Пункт 5. Діяльність психолога спрямована на досягнення та­ких гуманітарних і соціальних цілей, як благополуччя, здо­ров’я, ви­сока якість життя, повний розвиток ін­дивідів і груп у різ­них фор­маціях ін­ди­відуального та соціального життя. Оскільки пси­хо­лог є не єдиним про­фесіоналом, чия діяльність спрямована на до­сяг­не­н­ня цих цілей, обмін та співпраця з представниками інших професій бажані й у деяких ви­падках необхідні, без яких-небудь упереджень по відношенню до ком­петенції і знанням будь-кого з них.

Пункт 6. Психологія як професія керується принципами, за­галь­ними для всіх професійних етик: повага до особистості, за­хист прав людини, почуття відповідально­сті, чесність та щирість по відношенню до клієнта, обачливість у застосуванні інстру­ме­нтів та процедур, про­фесійна компетентність, твердість в до­сягненні мети, втручан­ня та його наукова основа.

Пункт 7. Психологи не повинні приймати участь чи сприя­ти роз­робленню ме­тодів, спрямованих проти свободи індивіда і його фізич­ної чи психологічної недотор­каності. Безпосередня розробка чи спри­я­ння у здійсненні спроб чи знущань, окрім то­го, що є злочином, ще й найбільш важким порушенням про­фе­сійної етики психологів. Вони не повинні в жодній якості, ні як дослідники, ні як помічники чи спів­учас­ники, приймати участь у допитах чи будь-яких інших жорстоких, негу­манних чи при­ни­з­ливих діях, ким би не був їхній об’єкт, які б зви­ну­ва­чення чи пі­дозри проти цієї особи не висувались і яка б інформація не могла бути отримана від неї таким шляхом в умо­вах військового кон­ф­лікту, громадянської війни, революції, терористичних актів чи будь-яких інших обставин, які могли б бути розтлумачені як ви­правдання таких дій.

Пункт 8. Усі психологи повинні, як мінімум, інформувати свої професійні об’є­днання про порушення прав людини, знуща­ння, жор­стокість, негуманні чи принизли­ві умови ув’язнення, хто б не був їх­ньою жертвою, і про будь-який такий випадок, який став відомий у їхній професійній практиці.

Пункт 9. Психологи повинні поважати релігійні та моральні пере­конання своїх клієнтів і враховувати їх при опитуванні, яке є необхідним при професійному втру­чанні.

Пункт 10. При наданні допомоги психологи не повинні здійснювати дискримі­націю за ознакою походження, віку, ра­со­вої чи соціаль­ної приналежності, статі, віро­сповідання, ідеології, національності чи будь-яких інших відмінностей.

Пункт II. Психологи не повинні використовувати владу чи зверх­ність по від­но­шенню до клієнта, які дає їх професія, для одержання прибутку чи отримання приві­леїв як для себе, так і для третіх осіб.

Пункт 12. Особливо у письмових документах психологи повинні бути надзви­чайно обережні, стримані та критичні по від­ношенню до своїх концепцій і висновків, враховуючи мож­ли­вість їх сприйняття як таких, що принижують чи дискриміну­ють, наприклад, нормальний – анормальний, адаптований – не­адап­то­ваний, інтелігентний – розумово відсталий.

Пункт 13. Психологи не повинні використовувати маніпу­лятивні процедури для того, щоб добитися звернення до них певних клієнтів, а також діяти таким чином, щоб виявитися моно по­ліс­том у своїй галузі. Пси­хо­логи, які працюють у громадських орга­нізаціях, не повинні використо­вувати цю перевагу для збі­ль­шен­ня власної приватної практики.

Пункт 14. Психолог не повинен допускати використання свого імені чи під­пи­су особами, які не мають відповідної квалі­фікації, під­го­товки для незаконного засто­сування психологічних методів. Психологи повинні повідомляти про всі ви­падки по­ся­гань на чужі права, які стали їм відомі. Некорисні й такі, що ґрун­тують­ся на обмані дії, не повинні прикриватися кваліфіка­цією психолога.

Пункт 15. У випадку, коли особисті інтереси клієнта всту­пають у протиріччя з інтересами установи, психолог по­ви­нен на­магатися вико­нувати свої функції макси­мально неупереджено. Звернення за допо­мо­гою у дану установу припускає вра­хуван­ня інтересів клієнта, повагу й увагу до нього з боку психолога, який у відповідних обставинах може виступати як його захисник по відношенню до адміністрації уста­нови.