10) Проблема навчальної дисципліни та етикету в конкретному психологічному вузі

Студент часто порівнює свій навчальний заклад з іншими ву­зами: правила взаємостосунків, які складаються між викладачами, між викладачами та адміністрацією, між викладачами та студента­ми, між студентами. Осмислюючий ці правила, студент може вия­вити відмінності: знайти що-небудь краще, гірше. Для формування професійної самосвідомості, для самовідчуття себе студентом «хо­рошого» вузу все це здійснює негативний вплив [9]. Найстраш­ніше, коли студент-психолог бачить чвари, неприязнь, відверту заздрість у взаємостосунках між своїми викладачами; коли його втягують у вияснення стосунків між ними. Одні студенти мо­жуть спостерігати за цим як за розвагою, інші – переживати і на­віть страждати через те, що в рідному психологічному вузі від­буваються такі вульгарні речі.

Нажаль, часто негативний приклад має не менший ви­ховний вплив, ніж позитивний – і в цьому великий ди­дактичний смисл «зла», «непристойності» та «невихованості». О.М.Джуринський при­во­дить негативний приклад виховання, який практикувався в Ста­ро­давній Спарті: «Легендарний законодавець Лікург, щоб вберегти спартіатів від пияцтва, влаштовував своєрідні «уроки твере­зос­ті», коли рабів змушували напиватися, щоб спартіати могли наочно переконатися, наскільки неприємний та огидний п’я­ни­ця» [7, с. 44]…

11) Проблема сприяння самоуправлінню студентів

Це проблема міри взаємної відповідальності студентів та ад­міністрації за підтримку елементарного порядку в вузі, естетичне оформлення навчальних аудиторій і різних приміщень і т.д. На жаль, у студентів сформована установка, що до вузу вони при­йшли тільки вчитися, а не займатися господарськими роботами (прибиранням, ремонтом приміщень і т.д.). Як наслідок, після за­нять в аудиторіях багато сміття, хоча на наступній парі в цій же аудиторії буде займатися інша група і т.д. Слід пам’ятати, що чис­тота та порядок у вузі – це елемент почуття власної гідності, яке в цьому плані у студентів часто не формується…

12) Проблема автономності викладача

На сьогодні все більше відчувається потреба у підвищенні незалежності викладача від громадської думки та від думки сво­го професійного середовища. З одного боку, право на власну точку зору викладачу дано, але з іншого – далеко не всі викла­да­чі це право реалізують. Причини цього такі:

• відсутність власної професійної (а часто і моральної) позиції викладача психології зі складних проблем суспільного життя;

• сильний тиск зі сторони колег-викладачів та адміністрації;

• неготовність частини студентів сприймати незвичні точки зору і т.д.

Ймовірно, за реальну автономність у викладанні психології ще слід поборотися.

13) Етичний парадокс формування особистості студента-психолога

Сутність професійної освіти – це не тільки формування знань, умінь і навичок, а й формування на цій основі особистості спе­ціа­лі­ста, найважливішою характеристикою якої є професійна совість. Парадокс в тому, що саме особис­тість ми часто не формуємо (осо­бистості взагалі повинна фор­му­ватися сама, а завдання вихователів тільки створювати для цього умови). Ми не можемо оцінювати (особливо на формалізованих процедурах екзаменів, заліків), наскі­льки просунувся студент в плані свого особистісного розвитку, це ніяк не відображається в дипломі випускника психологічного факу­льтету, вузу і т.д. Але з іншого боку, це найважливіше в про­фе­сій­ній підготовці і тому повинне відстежуватися [9].

Можливим виходом з цієї ситуації могло б стати формуван­ня готовності до професійної рефлексії студента, до усвідом­лен­ня своєї етичної досконалості (чи недосконалості). А викладачам залишається тільки спостерігати, як їм вдалося своїми міркуван­нями та власним прикладом сприяти розвитку най­головнішого в майбутньому психологові – його совісті.