Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
koltunovich_t_a_etichniy_kodeks_psihologa.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.7 Mб
Скачать

5) Проблема інтимних стосунків викладачів і студентів

По-перше, і викладачі, і студенти – це дорослі люди, тому вони мають право самі вирішувати дані питання. По-друге, все, що відбувається між викладачами і студентами знаходиться під пильним контролем зі сторони «громадської думки», яка є в кожному закладі. Викладач, який ступає в інтимні стосунки зі студентом повинен завжди пам’ятати про свою, перш за все, мо­ральну (не кримінальну і навіть не аміні­стративну) відповідаль­ність… Але оскільки, як кажуть, «серцю не накажеш», то слід хоча б не виставляти на люди ці стосунки…

Проблема ускладнюється тим, що в період «ринкової осві­ти» багато викладачів самі починають занадто турбуватися про свої «рейтинги» і «комерційну популярність», забагато викорис­то­ву­ю­чи на своїх лекціях і заняттях емоційно-естетичні прийоми (часто на шкоду змістовно-смисловій підготовці студентів). А самі сту­денти, не розуміючи до кінця «ринково-комерційного» смислу «чарівності» зі сторони таких викладачів, сприймають їхню «при­вабливість» як основу для того, щоб закохуватися в них. Нерідко і самі «ринкові викладачі» починають переконувати себе в тому, що для них «любов студентів важливіша за гроші»…

6) Проблема незгоди студента з викладачем

Ситуація, коли студент вважає, що викладач «не правий», висловлюючи на своїх лекціях які-небудь думки, є цілком нор­мальною.

Слід пам’ятати, що кожна людина, в тому числі й викладач вузу, має право на свою точку зору, навіть якщо ця точка зору не співпадає з думкою дея­ких його колег-психологів чи навіть з точ­кою зору офіційної пропа­ганди на гострі суспільні проблеми. Сту­дент, як самостійно мислячий «суб’єкт навчальної діяль­но­с­ті», та­кож може мати свою наукову чи світоглядну позицію і буде праг­нути її висловити. У подібних випадках у викладача все-таки є фак­тична перевага: саме він веде заняття, тому йому належить «право першого голосу». Але якщо викладач коректний спеціаліст, то він все-таки повинен дати незгідному з ним студенту хоча б коротко означити свою точку зору чи самому заявити перед аудиторією ін­шу позицію студента. Зробити це краще на перерві, на окремому семінарі або на іншому за­нятті, попередньо підготувавшись до ре­акції-відповіді на заува­ження студента.

Далеко не завжди кращим варіантом є «миттєва», а ще й «дотепна» реакція викладача, яка не дозволяє краще усвідомити проблему, а тільки дає можливість викладачу продемонструвати свої «артистичні» здібності та ставить студента в позицію «пос­міховиська». Часто такі «дотепні» відповіді дуже подобаються студентським аудиторіям, але якщо «артистизм» викладача ви­кликає сумніви у студентів, то їх симпатії можуть виявитися і на стороні однокурсника.

Звичайно, сама по собі дотепність викладача (чи студента), а також різні декоративно-естетичні оформлення лекції повинні використовуватися, але не домінувати над змістом і смислом ос­віти, «засвоєння метода наукового пізнання» – головної мети університетського курсу.

7) Проблема рівноправної дискусії студента з викладачем

Цілком можливі ситуації, коли студент у яких-небудь пи­тан­нях розбирається краще, ніж викладач. Як наслідок, можуть вини­кати дискусії та суперечки, які є цілком при­ро­дними та взаємно ко­рисними. Головним правилом їх проведення є попередня підготов­ка до них.

Для студента під час дискусії не показувати викладачеві всім своїм виглядом, що він його «зневажаєте», вважає «нікчемою» і т.д. Критика (особливо критика викладача) повинна бути конструктив­ною і доброзичливою. Майбутньому психологу взагалі проти пока­зані «демонстративне презирство» до будь-кого – це, скоріше, озна­ка «пацієнта», ніж спеціаліста…

Початком коректної суперечки студента з викладачем є грамо­тно сформульоване до викладача питання та чітко означена власна позиція студента, щоб було зрозуміло, що студент зрозумів точку зору викладача і сам знає, в чому саме він не згодний з викладачем.