5. Виділення загальнолюдських цінностей на основі ідеї професійного та особистісного самовизначення і пошуку го­ловного смислу своєї праці й усього життя.

Є.О.Клімов виділив такі загальнолюдські цінності: постій­не покращання, репродукування собі подібних (включаючи і турботу про здоров’я, материнство, ди­тинство, охорону при­ро­ди); покра­ща­ння предметного світу, створення нових засобів ви­робництва, роз­ширення асортименту товарів та послуг, постійне підвищення їх якості; поважне ставлення до індивідуальних особливостей кож­но­го, удосконале­ння суспільства на основі ідеї соціальної спра­вед­ли­вості, розвиток правових си­стем і наб­ли­же­ння їх до ін­тересів та потреб людей; взаємозбагачення, взаємо­обмін набутим до­свідом і почуттями, які переживаються, роз­ви­ток засобів кому­нікації між людьми, удосконалення засобів зао­хочення людини до культури.

На жаль, багато людей далекі від цих цілей і цінностей.

3. Головний етичний орієнтир психолога

Можна приблизно так сформулювати головний етичний орієнтир не ті­льки для особистості, що самовизначається, але й для психолога, який прагне надати їй допомогу в цьому – це ку­льтивування права кожного на побудову свого неповторного образу щастя, але права, яке не обмежує таких самих прав інших людей [2, c.324-325].

Слід зазначити, що в багатьох етичних кодексах і статутах підкреслюєть­ся «первинність інтересів клієнта». Більшість пси­хологів вважає, що до цього необхідно додати й інтереси тих людей, з якими даний клієнт вступає в реальні взаємостосунки та за рахунок інтересів і гідності яких «наш клієнт» міг би вирі­шити свої проблеми. В іншому випадку, психолог буде допома­гати одним людям («нашим клієнтам») і обмежувати такі ж права інших людей, які з різних причин не стали «нашими клієнтами». При цьому важливо, щоб не постраждала совість самого психо­лога, щоб потім йому не було соромно за те, що він не сті­льки допомагав людині самовизначитися, скільки просто мані­пу­лю­вав нею.

При цьому одразу ж виділяються складні проблеми в реалі­зації цього орієнтиру:

1. багато людей, що самовизначаються, займають пасивну, спо­живацьку пози­цію і просто чекають, коли психолог підкаже їм як треба чинити в тих чи інших випадках;

2. чимало психологів із задоволенням приймають роль «мудро­го порадника» і навіть не намагаються вирішувати складну за­дачу – активізувати творчий по­тенціал самої особистості, яка са­мовизначається;

3. усе це поглиблюється «ринковими відносинами», в які часто вступає пси­хо­лог-консультант (продавець послуги) і клієнт (по­купець послуги), який діє за принципом «оскільки, я вам запла­тив, то ви просто зобов’язані вирішити мою проблему».

Не 1.5. Етика спілкування у роботі практичного психолога План:

1. Спілкування як царина людської моральності та соціально-психо­ло­гічний процес. Парадигма спілкування у сучасній культурі.

2. Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічність у роботі практич­ного психолога.

3. Моральні виміри спілкування (толерантність, повага, співчуття, мило­сердя, любов) та їх значення у роботі практичного психолога.

4. Культура спілкування та етикет психолога.

5. Бар’єри і труднощі спілкування та їх подолання у роботі психолога.

6. Конфлікти та асертивна поведінка у професійній діяльності психо­лога.

Основні терміни та поняття: спілкування, відкритість, закритість, монологічність, діалогічність, толерантність, повага, милосердя, любов, спів­чуття, конфлікт, етикет психолога, асертивна поведінка.

Практичні завдання:

Потренуйтесь з кількома людьми у використанні прийому дзеркалізації під час розмови з ними.

Використовуйте прийом пере враза у спілкуванні з кількома людьми.

Спробуйте на практиці під час розмови з людьми прийом узагальнення.

Намагайтесь у спілкуванні з різними людьми практично використову­ва­ти особливості їх мови, а також скопіювати манеру та стиль їхнього спілкування.