1. Поняття цінностей у психології

Процес переходу до ринкової економіки призвів до появи нових динаміч­них цінностей, які далі вкорінюються і трансфор­муються у стабільні чи, не при­жившись, зникають, та перегляду традиційних цінностей, їх трансформації чи девальвації.

Сьогоднішні цінності суперечать одні одним. Небажання жи­ти по-ста­рому поєднується з розчаруванням у нових ідеалах, які для багатьох людей вия­вилися або недосяжними, або фаль­шивими.

Проблемою цінностей замалися: Е.Шпрангер, В.Франкл, Е.Фромм, А.Ма­слоу, К.Роджерс, А.Мейнонг, М.Вебер, Дж.Крамбо, Д.О.Леонтьєв, Б.І.Додонов, А.І.Донцов, Є.Б.Фонталова, В.А.Скре­бець та інші.

Цінність – те, що має певну матеріальну або духовну вар­тість; важли­вість, значущість чого-небудь [7].

У широкому розумінні цінностями можуть виступати: аб­страктні приваб­ливі смисли, ситуативні та стабільно важливі для індивіда конкретні матеріаль­ні блага. У більш вузькому значенні прийнято говорити про цінності як про ду­ховні ідеї, які поля­га­ють у поняттях, що мають високу ступінь узагальнення; це фе­номен, який має для людини велике значення і відповідає її ак­туальним пот­ребам та ідеалам; опосередко­ване культурою по­ня­ття, яке є еталоном належно­го у досягненні потреб.

Ціннісні орієнтації – спрямованість інтересів і потреб особис­тості на пе­вну ієрархію життєвих цінностей, схильність надавати перевагу одним ціннос­тям і заперечу­вати інші, спосіб диферент­ціа­ції особистісних об’єктів і явищ за їх особистісною значущістю; ви­біркове ставлення людини до матеріаль­них і ду­ховних цінностей; система її настанов, переконань, переваг, ви­ражена в поведінці [4].

Цінностей немає лише там, де людина байдужа, не ці­кави­ть­ся відмінно­стями між істиною та помилкою, прекрасним і по­творним, добрим і злим.

Численні дефініції¹⁶ базових цінностей вкладаються у дві ос­новні парадиг­ми, які визначають два види цінностей: тер­мі­на­ль­ні (цільові, дальні) та інстру­ментальні (ближні, є засобами по відно­шенню до термінальних). У першому ви­падку мова йде або про до­статньо абстрактно виражені концепції того, що є най­більш бажа­ним, емоційно привабливим, здат­ним описати ідеаль­ний стан буття людей («свобода», «безпека», «достаток», «смисл життя»), або про модус поведінки чи дій, який настільки ж гли­боко ося­гається («чес­ний», «логічний», «акуратний»). До інстру­ментальних цінностей відносяться моральні цінності та цінності компетенції («відпо­віда­льний», «логічний», «розумний»). Вони активі­зуються як критерії (чи стандарти) при оцін­ці та виборі ті­льки модусу¹⁷ поведін­ки, дій, а термінальні – при оцінці та ви­бо­рі як цілей діяльності, так і до­пусти­мих способів їх до­сягнення [2].

Цінності виконують три функції: орієнтувальну, регулятив­ну, спонука­ль­ну.

За своїм статусом і рівнем функціонування у людському бу­тті визнача­ють такі групи цінностей: універсальні/традиційні (краса, добро, істина, свобода), ситуатив­ні/динамічні; терміна­ль­ні (дальні, цільові)/інструментальні (ближні, які є засобами по відношенню до термінальних); інтегруючі/диференціюючі; наяв­ні/ідеальні; матеріа­льні/соціальні/екологічні та ін.; загально­при­йняті/домінуючі/опозиційні/судження ме­ншості.

Найвищими з усіх цінностей є людина і людське життя, по­за яким втра­ча­ють зміст усі інші цінності. Про це слід пам’ятати і психологу.

До окремої групи слід віднести базові цінності людського буття, які ви­значаються зовнішніми умовами існування індивіда та ціннісними орієнтаціями людини: людську діяльність, у про­цесі якої створюються усі інші цінності і формується сама лю­ди­на як особистість, елементи матеріальної та духовної ку­льтури, необхідні для її життя, спілкування індивіда з іншими людьми, свобода, зна­н­ня про зовнішній світ та внутрішній стан самої лю­дини, різно­ма­нітні регу­лятивні норми як імперативи¹⁸ поведінки тощо.

Частину цінностей людина засвоює як спадок від тих тра­ди­цій, у які вона потрапила після свого народження. Свідомість до­зволяє їй виробляти і нові цін­ності. У цей процес людина вклю­чає своє мислення (я знаю ось це і ось це, між ними існує ось та­кий зв’язок, якщо вчинити так, то наслідки будуть такими), чу­ттєвість (це ви­кличе у мене задоволення, а це навпаки), розум (ось те, чого я хочу насправді). Хоча, звісно, таку інтерпретацію можна розглядати як пере­плавлення старих цінностей у нові установки.

Система життєвих цінностей особистості виступає як орієн­тувальна осно­ва життєдіяльності, дозволяючи їй орієнтуватися у зовнішньому світі, визнача­ти своє місце у життєвому просторі, напрями і способи своєї життєдіяльності, особливості індивідуа­льного життєвого шляху.

Основний зміст ціннісних орієнтацій – це філософські, моральні переко­нання людини, глибока та постійна прив’яза­ність, моральні принципи поведінки. Через це у будь-якому сус­пільстві ціннісні орієнтації особистості є об’єктом виховання, ці­леспрямованого впливу. Їх розвиток є показником зрілості осо­бистості. Значення ціннісних орієнтацій переоцінити важко, ос­кільки вони впливають на стиль мислення і життя індивіда, пе­ребіг емоційних і мотиваційних процесів, а також на формуван­ня інтересів особис­тості. Це призма сприйняття не тільки зов­ні­шнього, але і внутрішнього світу індивіда, яка обу­мовлює зв’я­зок між свідомістю та самосвідомістю, психологіч­ну основу для вирішення особистістю питання про смисл життя, завдяки якому відбувається інтеграція сукупності ціннісних орі­єнтацій у дещо цілісне, харак­терне тільки для даної особистості.