7.1.5. Заходи та засоби систем попередження пожеж

Одним із основних принципів запобігання пожежам є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Пожежу, яка виникла можна ліквідувати, якщо забрати один з трьох факторів необхідних для горіння: горючу речовину, окислювач, джерело тепла.

Система запобігання пожежі - це комплекс заходів і технічних засобів які запобігають виникненню пожежі.

До технічних заходів належать суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об'єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення тощо.

Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню у недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об'єктах тощо.

Експлуатаційні заходи передбачають своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок опалення, вентиляції).

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.

До фізичних способів припинення горіння відносяться

• охолодження зони горіння або горючих речовин

• розбавлення реагуючих речовин в зоні горіння негорючими речовинами

• ізоляція реагуючих речовин від зони горіння

Хімічний спосіб припинення пожежі – це хімічне гальмування реакції горіння. До основних засобів гасіння пожежі (з допомогою яких здійснюється той чи інший спосіб припинення горіння) відносяться:

• вода (у вигляді струменя або у розпиленому стані)

• інертні гази (вуглекислий газ, азот)

• піни хімічні та повітряномеханічні

• порошкові суміші

• покривала з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Вода - найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:

• великою теплоємністю (теплота пароутворення 539 кал/г)

• високою термічною стійкістю (розкладається при температурі вище 1700С)

• значним збільшенням об’єму при пароутворенні (1л води при випаровуванні утворює більше 1700л пари)

• охолоджує зону горіння

Первинні засоби гасіння пожежі:

• внутрішні пожежні крани.

• відра, кошми, лопати, пісок

• Вогнегасники На підприємствах переважно застосовують пінні вогнегасники ( для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею. Піна електропровідна, тому цим вогнегасником не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою) і вуглекислотні (застосовують для гасіння невеликих пожеж, електрообладнання, що знаходиться під напругою) вогнегасники. З пінних вогнегасників найбільше застосовують : ОХП-10, ОП-М і ОП-9ММ (густопінні ), ОХВП-10 (повітряно-пінний), а з вуглекислотних ОУ-2,ОУ-5,ОУ-8. Пінні перевіряють  двічі на рік у квітні та жовтні; вуглекислотні перевіряють на тиск раз у 4 роки.

Розміщувати вогнегасники потрібно у легкодоступних і помітних місцях на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги , на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення, поблизу місць, де найбільш імовірна поява осередків пожежі, з урахуванням зручності їх обслуговування, огляду, користування, а також досягнення найкращої видимості з різних точок захищуваного простору. При цьому необхідно забезпечити їх захист від дії сонячних променів, опалювальних і нагрівальних приладів, а також хімічно агресивних речовин (середовищ), які можуть негативно вплинути на їх працездатність. Підходи до місця розташування вогнегасників мають бути завжди вільними. Для зазначення місцезнаходження вогнегасників на об'єктах повинні встановлюватися вказівні знаки: знаки розташовують на видних місцях на висоті 2,0 - 2,5 м від рівня підлоги як у середині, так і поза приміщеннями. У приміщеннях, у яких немає постійного перебування працівників, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщень або біля входу до них.