Основними чинниками розвитку туризму в світі в другій половині XIX— першій половині XX ст. Були:

• стрімкий розвиток науково-технічного прогресу (вдосконалювалися традиційні та з'явилися нові види транспорту і зв'язку); У інтенсивне освоєння світового географічного простору. У збільшення добробуту населення та частки вільного часу;

• розвиток туристичної інфраструктури;

• підтримка туризму з боку держави, найбільш, сильна у тоталітарних та авторитарних державах);

• підвищення культурного рівня населення.

Основними видами туризму були:

• пізнавальний;

• рекреаційний;

• оздоровчий;

• спортивний (відновилося проведення Олімпійських ігор, поширилися міжміські спортивні змагання,);

• релігійний;

• дачний;

• пригодницький (в якості окремого виду можна було б виділити сафарі);

• круїзи;

• альпінізм.

Засоби пересування, які використовувались в туризмі в цей період: залізничний транспорт; автомобільний транспорт; велосипеди; повітряний транспорт (літаки, дирижаблі, повітряні кулі), певні види тварин.

Характер подорожей був як організований, так і неорганізований, але туристи стали надавати перевагу подорожам, які пропонували туристичні фірми.

За сезонністю подорожі здебільшого поділялися на літні та зимові; за терміном — на короткотермінові (уїк-енди), середньої тривалості та довгострокові.

Томас Кук {1808-1893), виходець із злиденної англійської сім'ї, зробив справжнє відкриття. Він започаткував один найбільш прибуткових видів бізнесу, на якому сьогодні багатіють не тільки окремі фірми, але й цілі держави. Т. Кук започаткував туристичну діяльність в сучасному розумінні цього слова і усе, що стоїть за цією діяльністю: маршрут, квитки, готелі, путівники, дорожні чеки. А починалося все прозаїчно. Кук, будучи бідним баптистом, оголосив війну алкоголізму та палінню. Саме п'яниць та курців він зробив пер­шими туристами. Пили тоді багато, і це було не випадково. З XVIII ст. англійське законодавство, щоб протистояти імпорту іноземного бренді, заохочувало перегонку спирту вдома. Робіт­ники у великих промислових містах майже поголовно напива­лися до півсмерті дешевим джином.

Боротьба з пияцтвом стала одним із головних напрямків діяльності Кука. Його одноголосно обрали секретарем щойно створеного в Харборафі Товариства тверезості. Проповідуючи терезвість у Харборафі та околицях, Кук навернув у свою віру безліч людей, і усе ж йому здавалось, що він робить недостатньо. І тоді, в листопаді 1839 р. час. Кук підказав: під час відпустки треба займатися туризмом.

Влітку 1845 р. Томас Кук організував першу розважальну подорож, без проповідей та утримань, на спецпоїзді з Лейстера до Ліверпуля і назад. Кук вирішив одразу відмовитись від незручних вагонів третього класу, зарахував комфорт і безпеку до рангу пріоритетів. Перед тим, як продати білети всім бажаючим, Кук сам проїхав по маршруту, оглянув міста, в яких планував робити зупинки, і вперше запропонував мандрівникам дорожні чеки (аналоги яких були знайомі ще з часів тамплієрів), знамениті згодом як «чеки Кука», які гарантували захист мандрівників від дорожньої крадіжки. Намагаючись зробити свої тури комфортними і цікавими для своїх клієнтів, Кук ви­дав у 1845 р. «Довідник для мандрівника» про подорожі із Лейстера у Ліверпуль.

В 1846 р. Кук підправився до Шотландії, щоб розробити маршрут для люби­телів творчості Вальтера Скотта та Роберта Вернса. їх чи­тав і цитував майже кожен житель Великобританії. Розраху­нок безпомилковий: фанатичний читач обов'язково забажає «доторкнутися руками» до казкового світу улюблених творів.

В 1847 р. була створена туристична фірма Tomas Соок апd Son («Томас Кук і син»), яка проіснувала до початку XXI століття. В 1851 р. у лондонському Гайд-парку був збудований великий павільйон для торгівельно-промислової виставки. Дізнавшись про це, Томас Кук вирішив, що виставка могла б бути цікавою людям, які займаються промисловою діяльністю, а також простим робітникам і споживачам представлених товарів, і дітям для задоволення пізнавальних інтересів.

Після Лондона аналогічна виставка відбулася в Дубліні, а потім в 1855 р. на Єлисейських полях. Поїздка до Парижу була першим зарубіжним маршрутом Томаса Кука. І на цей раз він знову передбачив усе. Численні контракти, укладені з власниками готелів та транспортних засобів, гарантували туристам спокій та комфорт. Кук, як завжди, видав путівник, який на цей раз не тільки знайомив з визначними пам'ятками міста, але й давав масу практичних порад, як правильно поводити себе в незнайомому місті. Одна з порад Кука була адресована дамам: «Леді можуть, не порушуючи правил поведінки, входити в найкраще кафе, або сидіти за столиком на вулиці. Проте леді повинні утримуватися від відвідування кафе на північному боці бульва­рів між «Гранд-опера» та вулицею «Сен Дені». Успіх був дуже великий: після закінчення сезону особистий секретар Наполеона ІІІ передав Томасу Куку вдячність імператора за його діяльність. Підкоривши Париж, Кук розробив ряд маршрутів по інших європейських містах. Через деякий час Т. Кук запропонував усім бажаючим відправитись у «великий тур по всій Європі», при цьому можна було вибрати один із декількох маршрутів, кожен з яких пролягав через чотири європейські країни. Томас Кук в значній мірі популяризував відвідання Швейцарії як привабли­вого центру туризму, чому сприяла організація ним у 1863 р. спеціального туру по цій країні.

В 1865 р. Кук «відкрив» для співвітчизників Новий Світ, а для американців — батьківщину їх предків. Американське відді­лення фірми очолив син Кука — Джон Мейсон Кук, вірний со­ратник батька в усіх його справах. Агентство Т Tomas Соок апd Son надавало американським туристам той самий набір по­слуг, що й англійцям, у тому числі й послуги, пов'язані з відві­дуванням торгівельно-промислових виставок. Регулярне пароплавне сполучення між Нью-Йорком і Лон-доном було встановлено у 1838 році. В 1866 р. Т. Кук організував туристичні подорожі для двох груп до США. П'ятитижнева подорож, яка була здійснена у 1877 р. на пароплаві

В грудні 1868 р. фірма Tomas Соок аnd Son запропонувала англійцям послуги в організації подорожі на прощу до Святої землі.

У 1872 році Кук організував перший навколосвітній круїз, в ньому взяли участь 10 чоловік. Для того, щоб об'їхати земну кулю запланованим маршрутом, групі знадобилось 222 дні.

Після смерті Т. Кука у 1893 р. власниками його компанії стали його три сини. Бізнес компанії розрісся і включав наприкінці XIX ст. три основні напрями: туризм, банківську спра­ву перевезення вантажів морськими суднами, Пізніше, у 1931 р. компанія Tomas Соок апd Son злилася у компанією Wagon Lit Сотрапу, яка займалась перевезенням пасажирів у спальних вагонах експрес-потягом по Європі.

Розширення туристичних потоків потребувало, в свою чергу, розвитку засобів розміщення і засобів пересування. Ініціаторами будівництва готелів у тих місцях, де їх або не було взагалі, або вони не відповідали туристичним потребам, були часто залізничні компанії, що використовували для цього свій капітал. Вони також брали на себе фінансування реклами та інших заходів, пов'язаних з подальшим розвитком туризму.

Протягом першої половини XX ст. міжнародний туризм продовжував розвиватися, залучаючи до своєї орбіти все нові країни. У цей період створені перші міжнародні туристичні органі­чним:

1898 — Міжнародна ліга туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі; у 1919 р. вона була перетворена в Міжнародний туристичний альянс, який існує по сьогоднішній час та включає більше 140 національних асоціацій туризму;

1926 — Міжнародний конгрес міжнародних асоціацій

пропаганди туризму;

1927 — Міжнародний конгрес офіційних туристич­них організацій;

1930 — Міжнародний союз офіційних організацій і

пропаганди туризму.

1925 р. в Гаазі відбувся Конгрес з туризму, де були окреслені основні напрямки діяльності міжнародних і націо­нальних туристичних організацій, основними з яких були:

• популяризація туризму;

• сприяння розвитку туризму на міжнародному та на­ціональному рівнях;

• координація діяльності туристичних організацій;

На гаазькому конгресі з туризму були також окреслені деякі права та обов'язки туристів. Все це свідчить, що туризм став важливою складовою не лише національних господарств та культурного життя окремих країн, але й частиною міжнародних відносин.