4. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу.

Доплати і надбавки є самостійними елементами заробітної плати, що використовуються для компенсації або заохочення за істотні відхилення від нормальних умов праці, які не враховуються в тарифних ставках і посадових окладах. Вони характеризуються необов‘язковістю та непостійністю, а також рухливістю залежно від співвідношення фактичних і нормативних умов роботи. Умови застосування та розміри доплат і надбавок визначаються в колективному договорі підприємства.

Розрізняють доплати до заробітної плати, які:

а) не мають обмежень щодо сфер трудової діяльності (за роботу в надурочний час; особам, які не досягли вісімнадцяти років і мають скорочену тривалість робочого часу; робітникам, які внаслідок виробничої необхідності виконують роботи за нижчими від наданих їм тарифних розрядів; за час простою або в разі невиконання норм виробітку за виготовлення бракованої продукції не з вини робітника);

б) застосовуються в певних сферах прикладання праці (за суміщення професій (посад); за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах; за роботу в нічний час; за роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком тощо).

Система преміювання персоналу підприємства повинна базуватися на принципах: чітке визначення умов та показників, за якими встановлюється розмір премії; поділ умов і показників преміювання на основні та додаткові; оптимальна кількість показників та умов преміювання 2-4; показники та умови преміювання мають відповідати завданням виробництва і реально залежати від трудових зусиль колективу або окремого працівника; чітко встановлений рівень показників і умов преміювання; економічне обґрунтування розмірів премій; диференціація розміру премії залежно від трудових зусиль. Основними показниками преміювання робітників основного виробництва є: поліпшення якості продукції, освоєння прогресивної технології та нової техніки, зниження матеріальних витрат, зростання продуктивності праці.

4. Участь працівників у прибутках підприємства.

Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може проводитись у формі грошових виплат або розповсюдження акцій між працівниками підприємства. Впровадження такої системи викликане тим, що існуючі системи оплати праці не викликають у працівників реальної зацікавленості у значних загальних результатах роботи підприємства. А справедливий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутку між власником підприємства, адміністрацією, спеціалістами і робітниками створює умови для доброго психологічного клімату в колективі і процвітання підприємства.

Виплати з прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, цін, фінансового стану підприємства. Їх розміри визначаються окремою угодою між відповідними сторонами (при укладанні тарифних угод).

Системи участі у прибутках диференціюються на систему оцінки заслуг, систему преміальних виплат, систему колективного стимулювання, систему участі у прибутках залежно від продуктивності праці та ін.