3Класифікація та структура підприємств.

Досить повна класифікація забезпечується такими ознаками: 1)мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні) 2)форма власності майна (приватна, колективна, державні, спільні). 3)належність капіталу (національні, закордонні, змішані). 4)правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства). 5)галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, виробничо-торгові, товарно-посередницькі, іноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо). 6)технологічна і територіальна цілісність (головні, дочірні, асоційовані, філії). 7)розмір та чисельність працівників (малі, середні, великі).

Існують також добровільні об’єднання підприємств: 1)асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності. 2)корпорація – договірне об’єднання господарчих суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням певних повноважень централізованого регулювання кожного з учасників; 3)консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети. 4)концерни – форма статутних об’єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю. 5)картелі - договірне об’єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності. 6)синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створення спільного збутового органу. 7)трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. 8)холдинги – державницьке інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну. 9)фінансові групи - об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства.

В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують так звані інституціональні об’єднання, діяльність яких започатко­вується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать ви­робничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торго­вельні та інші подібні об'єднання (комплекси, центри), що інтегру­ють стадії створення (проектування), продукування, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання.

Структура підприємства – внутрішній устрій підприємства, який характеризує склад підрозділів і систему зв‘язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. Розрізняють виробничу й загальну структури підприємства.

Склад підрозділів, в яких виконуються виробничі процеси, характеризує виробничу структуру підприємства.

Принципи класифікації виробничих структур.

1. Залежно від підрозділу, діяльність якого покладено в основу виробничої структури (цехова, безцехова, корпусна, комбінатська).

2. За формою спеціалізації основних цехів (технологічна, предметна, змішана).

3. Залежно від наявності основних і допоміжних процесів (комплексна, спеціалізована).

Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох чинників: виробничий профіль підприємства, обсяги виробництва продукції, рівень спеціалізації, місце знаходження підприємства.

Загальна структура – сукупність усіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства.