
- •Історія
- •Поняття, предмет та завдання юп
- •Методи юп та їх класифікація. Застосування методів психологічного впливу у сфері судочинства
- •Методи спе
- •Система юп
- •Місце юп в системі психологічних наук і права
- •Сучасний стан і проблеми сучасної вітчизняної юридичної психології
- •Роль юридичної психології у сучасній правозастосовчій діяльності.
- •Психологічна х-ка праці юриста
- •Психологічна структура діяльності юриста (потреби, мотиви, цілі, засоби, кінцевий результат)
- •Професіограми юридичних професій
- •Психологічні аспекти формування особистості юриста
- •Професійна деформація та способи її подолання
- •17. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юриста
- •Особливості комунікативних дій в діяльності юриста
- •16. Розвиток професійно важливих комунікативних якостей юриста.
- •18.Поняття особистості
- •20.Спрямованість людини, мотивація її поведінки і діяльності.
- •Поняття та структура темпераменту та характеру
- •22.Схема вивчення особистості. Складання психологічного портрету особистості та його роль у розслідуванні злочинів.
- •23. Генетичний аспект розвитку особистості: від задатків до здібностей
- •Мова жестів і одягу та її значення для оцінки особистості
- •Характеристика, засоби і види спілкування у сфері судочинства.
- •30.Поняття конфлікту і способи його подолання.
- •31. Предмет та завдання кп.
- •32. Психологія злочинної поведінки. Особливості вольових та емоційних процесів при підготовці й скоєнні злочинів.
- •33. Поняття мотиваційної сфери злочину. Співвідношення мотиву, цілі та результату при вчиненні злочину.
- •34. Психологічні особливості особистості злочинця.
- •35. Психологія потерпілого.
- •36. Психологічний аналіз особистості неповнолітнього злочинця.
- •37. Психолого-правова оцінка організованих злочинних угрупувань.
- •38. Психологія співучасті.
- •39. Роль жертви у ґенезі злочину.
- •40. Мотивація злочинної поведінки неповнолітніх.
- •41. Психологічні засади організації слідчої діяльності
- •42. Організаційно-психологічні аспекти взаємодії суб’єктів досудового слідства
- •43. Психологічні особливості проведення окремих слідчих дій
- •44. Психологічна структура судової діяльності
- •45. Психологічна характеристика судового процесу при розгляді кримінальних справ
- •46. Формування внутрішнього переконання і винесення вироку судом.
- •47. Психологічні особливості розслідування злочинів, скоєних неповнолітніми
- •48. Взаємодія внутрішнього переконання та правосвідомості
- •49. Предмет і завдання пенітенціарної психології. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення злочинця
- •50. Психологія особистості засудженого
- •51. Методи психологічного впливу на засуджених з метою їх ре соціалізації.
- •52. Психологічна підготовка засудженого до умов життя на волі. Соціальна реадаптація звільненого
- •53. Психологічні особливості відбування покарань жінками-засудженими
- •55. Предмет і завдання судово-психологічної експертизи (спе
- •56. Види судово-психологічних експертиз
- •57. Підготовка та призначення спе при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ та вирішення цивільно-правових спорів
- •58. Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних якостей особистості
- •59. Посмертна судово-психологічна експертиза психічного стану особи
- •60. Судово-психологічна експертиза емоційних станів та патологічного афекту.
31. Предмет та завдання кп.
. В історії розвитку кримінальної психології виділяють 3 етапи:
- кін. 18 – 1 пол. 19 ст. – порівняльно-аналітичний етап;
- кін. 19 – 1 пол. 20 ст. – науково-пошуковий (дослідницький етап);
- 2 пол. 20 – до тепер – сучасний етап.
1 етап: Термін «кримінальна психологія» (КП) було впроваджено в науку німецьким вченим Шацманом у 1792р. в праці «Думки щодо кримінальної психології».
На цей етап припадають наукові дослідження відомого вченого-криміналіста Ганса Гросса ( «КП» 1898). У цій роботі використовувались матеріали, що були отриманні експериментальним шляхом за результатами дослідження Біне, Дюго, Ебінгауса.
Таким чином, характерною рисою розвитку цього етапу було те, що розробкою її проблем займалися рівною мірою і юристи, і психологи. Результатом стало визначення предмету КП, в контексті якого виділяли 2 основні проблеми:
питання, що стосуються особистості злочинця;
питання, що стосуються злочинності як соціально-психологічних феноменів.
2 етап: Питанням КП в основному займались вчені-психологи. Вони сконцентрували свою увагу на дослідження типології злочинця та проведенні психологічних експериментів з різними категоріями злочинців.
Серед них: Лурія, Вехтєрєв, Познишев.
3 етап: На сучасному етапі КП активно розвивається. В низі вчених ВНЗ функціонують підрозділи, що займаються виключно вивченням КП (Нац. Академія внутрішніх справ Укр.). В окремих відомствах функціонують окремі служби, що здійснюють психологічне забезпечення захдів боротьби зі злочинністю.
Вчені: М.В. Костицький, Тарарухін, В.Г. Андросюк.
Предмет КП.
КП – невід’ємна частина юридичної психології. Вона сформувалась на стику психології і правознавства (кримінальне право, кримінологія і криміналістика). КП – це психологія злочинності як соціального феномену.
До предмету КП включають:
психологічні аспекти злочинної активності, злочину, його суб’єкта та жертви;
психологічні аспекти попередження злочинів.
Пріорітетними завданнями КП є:
вивчення психологічних детермінант злочинної активності;
аналіз психологічної структури злочину, окремих його стадій і видів;
з’ясування психологічних особливостей суб’єкта злочину і жертви;
психологічне забезпечення правоохороної діяльності.
Отже, КП – це галузь ЮП, предметом якої є психологічні механізми правопорушень і психологія правопорушника, психологічні проблеми утворення, функціонування і розпаду злочинних груп. КП досліджує психологію особистості здочинця і злочинної групи, а також психологічні способи впливу на цю особистість і групи.
32. Психологія злочинної поведінки. Особливості вольових та емоційних процесів при підготовці й скоєнні злочинів.
Психологічний аналіз злочинної поведінки – це аналіз психологічного змісту структури злочину.
Злочинні поведінка – це цілеспрямований, мотивований акт протиправної поведінки, якою досягається певна мета. Структурними елементами злочинної поведінки є:
мотив, мета і зміст злочинного умислу, а також форма вини;
предмет дії, спосіб, засоби і умови її реалізації;
досягнення результата поведінки і ставлення суб’єкта до цього результату.
Ціль та мета як компоненти злочинної поведінки визначають спрямованість дій особистості злочинця. Вони визначають ступінь усвідомленості вибору засобів для досягнення мети. Цілі, як правило, не визначаються зовнішніми факторами, а формуються у свідомості людини. Усвіломивши ту чи іншу потребу, людинааналізу реальні умови її задоволення і мисленнєво уявляє можливі варіанти її поведінки, зваживши всі «за» і «проти» та обирає оптимальний для неї шлях досягнення цілей. Якщо результат дії перевищив запланову мету – це називається перевиконання цілей (у праві – ексцес виконавця). В такому разі результат не охоплюється суб’єктивною ціллю.