152. Правове значення поняття„ „мінімальна заробітна плата” у регулювання суспільних відносин

Щоб підтримувати в суспільстві соціальну справедливість, економічну й політичну стабільність, держава має регулювати рівень заробітної плати. Особливої уваги потребує регулювання мінімальної заробітної плати, яка не може бути нижчою за мінімальну вартість робочої сили і є гарантованим державою соціальним мінімумом нета-рифікованої праці. Мінімальна заробітна плата як державна соціальна гарантія може здійснюватися в різноманітних формах: законодавчо-правовій, економічній (вартісній і натуральній), організаційній та інформаційній.

Мінімальна заробітна плата — це встановлений державою розмір заробітної плати, менше за яку не може одержувати найманий працівник за фактично виконану ним повну місячну норму праці (робочого часу). Соціальна норма є найнижчою межею вартості робочої сили, яка виконує найпростішу працю за нормальних умов виробництва. Основною функцією мінімальної заробітної плати є стимулювання власника робочої сили до участі у праці. Розраховується вона в грошовій формі і встановлюється законом. Запровадження мінімальної заробітної плати має на меті: недопущення експлуатації працівників, які виконують нескладну роботу; протистояння недобросовісній конкуренції, що досягається у разі різкого зниження заробітної плати; збільшення найнижчої заробітної плати з метою підвищення загального рівня оплати праці; координування заходів соціальної політики у сфері перерозподілу національного доходу, їх узгодження з економічною політикою.

Мінімальна заробітна плата є одним з важливих важелів соціального захисту працюючих, виходячи з її розміру визначають розмір пенсії за віком, стипендії, допомоги у зв'язку з безробіттям, у зв'язку з доглядом за дитиною, виплати за лікарняними листками тощо.

Поступово з розвитком економіки рівень мінімальної заробітної плати досягне рівня прожиткового мінімуму, що є важливою характеристикою стану економічного розвитку країни. Поки що цей показник не відповідає вимогам, які висуваються до нього.

153. Джерела коштів на оплату праці

Джерелом коштів на оплату праці працівників підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.

Що стосується матеріального заохочення працівників, то джерелом коштів на оплату праці госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їхньої господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету – це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а та­кож частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел.

154. Відповідальність за порушення законодавства про працю

Службові особи, які порушили законодавство про працю, правила охорони праці, допустили невиконання зобов’язань за колективними договорами і угодами з спеціальних питань та охорони праці або перешкоджали законній наглядовій діяльності, згідно з існуючим законодавством, можуть притягатися до адміністративної, дисциплінарної, матеріальної або кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність - це догана або звільнення з роботи, якщо вичерпані усі засоби впливу. Підставою до дисциплінарної відповідальності є невиконання своїх службових обов’язків, порушення законодавчих та нормативних актів з охорони праці або дії спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів державного нагляду їх повноважень.

Право накладати на винних осіб дисциплінарні стягнення має орган, який користується правом приймати працівників на роботу, або орган вищий за рангом.

Адміністративна відповідальність - це накладання штрафу на службовому особу не пізніше 2-х місяців з дня допущення правопорушення. Рішення про це має бути виконаним не пізніше трьох місяців з дня його прийняття.

Згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення (КАП) і Закону "Про охорону праці" адміністративна відповідальність встановлюється за порушення:

> Правил охорони праці в будівництві; >Санітарно-гігієнічних умов праці;

> Правил пожежної безпеки;

> Правил охорони атмосфери, ґрунтів, надр, лісів, водних ресурсів, рибних багатств;

> Правил безпечної експлуатації та використання транспортних засобів, правил дорожнього руху;

Крім штрафів за учинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися такі стягнення:

> Оплатне вилучення засобів, що були об’єктом правопорушень;

> Позбавлення спеціального права (права водія);

> Виправні роботи або адміністративний арешт;

Якщо особа вчинила два або більше адміністративних правопорушень, стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Штраф має бути сплачений не пізніше 15 днів з дня вручення постанови про стягнення штрафу. В разі не своєчасної сплати штрафу постанова надсилається для отримання суми штрафу у примусовому порядку.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про адміністративне стягнення здійснюють органи, які винесли цю постанову.