115. Правова відмінність скороченого та неповного робочо­го часу

У чому різниця між скороченим та неповним робочим часом?

Відповідь. Існують певні відмінності між скороченою тривалістю робочого часу та роботою на умовах неповного робочого часу.

Роботу на умовах скороченого робочого часу передбачено ст. 51 Кодексу законів про працю України. Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник має виконувати трудові обов’язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється згідно зі ст. 51 КЗпП та нормативними актами тільки для певних категорій працівників, а саме:

• для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

• для осіб віком від 15 до 16 років (учнів – віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку;

• для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, – не більше 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій та посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 “ 163;

• для окремих категорій працівників. Зокрема, до них належать працівники освіти, працівники охорони здоров’я, інваліди І та ІІ груп.

Робота на умовах неповного робочого часу регламентується ст. 56 КЗпП. Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення як тривалості щоденної роботи, так і кількості днів роботи протягом тижня, а також зменшення щоденної роботи при неповному робочому тижні. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час на прохання таких категорій працівників:

• вагітної жінки;

• жінки, яка має дитину віком до 14 років або виховує дитину-інваліда, у тому числі такого, який перебуває під її опікою;

• жінки, яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку;

• інвалідів.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень трудових прав працівника.

Неповний робочий час може бути встановлено як на певний період, так і без обмеження строку. Тоді як скорочена тривалість робочого часу встановлюється на постійній основі, але тільки доти, доки діють умови, перелічені у ст. 51 КЗпП та відповідних нормативних актах.

Таким чином, між скороченим та неповним робочим часом існують три основні відмінності:

1. Скорочена тривалість робочого часу оплачується в розмірі повної тарифної ставки, а неповний робочий час – пропорційно відпрацьованому часу або відповідно до виробітку.

2. Скорочений робочий час установлюється лише для окремих категорій працівників, а неповний робочий час установлюється за домовленістю сторін трудового договору.

3. Як правило, скорочена тривалість робочого часу встановлюється на постійній основі, а неповний робочий час може обмежуватися строками.