99. Розірвання трудового договору на підставі п.1 ст. 41 кЗпПу

Звільнення за п.1 ст.41 КЗпП застосовується в разі одноразового грубого порушення трудових обов"язків керівником підприємства, установи, організаціїї всіх форм власності (відділення, філіалу, предстаництва чи іншого відокремленого підрозділу), його заступником, гол. бух. та його заст., а також службовими особами митних органів. держ. податкових інспекцій, яким присвоено персональні звання, і службовим особам держ. контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

Визначення ступеня тяжкості проступку при звільненні на підставі п.1ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов"язків, в кожному конкретному випадку належить до компетенціїї посадових осіб, які мають право на призначення і звільнення з посади керівних працівників.

Під дію п.1 ст. 41 КЗпП підпадають, як правило, такі порушення, в яких ознакою грубості вважаются і характер дії чи бездіяльності працівника, і спричиненні наслідки в результаті порушення трудових обов"язків, і особливості причин, що зумовили порушення і його наслідок та форма вини. а в окремих випадках навіть через необережну вину. Так само порушення трудових обовязків з прямим умислом може бути підставою для звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП й у разі відсутності суттєвих наслідків. Прямих роз"яснень, які саме порушення слід вважати грубими, Постанова № 9 не містить, залишаючи право оцінювати порушення за судами, що розглядають трудові спори.

Працівники, які можуть бути звільнені за пунктом 1 статті 41 КЗпП

Перелік працівників, наведений у п. 1 ст. 41 КЗпП, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. На це звертає увагу Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 (далі – Постанова № 9). Тому для визначення правомірності звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП насамперед необхідно з'ясувати, чи належить працівник, який підлягає звільненню, до категорії працівників, перелічених у цій статті.

1. Керівники, їх заступники. Керівником є особа, яка виконує функції і має повноваження керівника (директор, генеральний директор, ректор, голова представництва, голова правління та ін.). Якщо йдеться про колегіальний виконавчий орган, керівником є голова правління/дирекції, генеральний директор. Якщо на підприємстві одноособовий виконавчий орган, функції керівника виконує, як правило, директор.

Заступниками керівників вважаються не лише особи, у назві посад яких є слово «заступник», а й інші працівники, яким відповідним наказом/протоколом надано статус заступників керівників (у т. ч. тимчасово та/або за сумісництвом).

2. Головні бухгалтери, їх заступники. До цієї категорії належать також бухгалтери у тому випадку, якщо для забезпечення ведення бухгалтерського обліку в штаті підприємства передбачена лише одна посада бухгалтера без створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

3. Службові особи митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання. Дія пункту 1 ст. 41 КЗпП поширюється лише на тих працівників митної та податкової служб, яким присвоєно персональне або спеціальне звання відповідно до ст. 410 Митного кодексу України та ст. 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.

4. Службові особи державної контрольно-ревізійної служби й органів державного контролю за цінами. Дія пункту 1 ст. 41 КЗпП поширюється на всіх посадових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Посадовими особами вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій (частина друга ст. 2 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII).