98. Випадки, за яких не допускається звільнення працівника з ініціативи власника

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України), а також в період перебування у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених пунктами 1 (крім повної ліквідації підприємства), 2 - 5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП України може бути проведене лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Розірвання трудового договору можливе не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди профспілкового органу допускається у випадках, передбачених ст. 43-1 КЗпП України та іншими законодавчими актами, а саме:

ліквідації підприємства, установи, організації;

незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;

звільнення з роботи за сумісництвом у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який є сумісником, а також у зв'язку з обмеженням на роботу за сумісництвом, передбаченим законодавством;

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

звільнення працівника, який не є членом профспілки, що діє на підприємстві;

звільнення з підприємства, де немає профспілкової організації;

звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;

звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу членів виборних профспілкових органів підприємства, крім додержання загального порядку, допускається за попередньою згодою органу, членами якого вони є, а також вищестоящої профспілки чи об'єднання, до складу якого входить профспілкова організація даного підприємства.

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу керівників профспілкових органів підприємства (у тому числі їх структурних підрозділів), профорганізатора (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності згоди вищестоящого органу профспілки, до складу якої входить профспілкова організація цього підприємства.

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, не допускається протягом двох років після закінчення терміну виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації підприємства або вчинення працівником винних дій, за які передбачена можливість звільнення (пункти 3, 4, 7, 8 ст. 40 і ст. 41 КЗпП України).

Не допускається звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (шести років - ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового договору (ст. 184 КЗпП України).

При звільненні деяких категорій працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу необхідно: на працівників, які є депутатами; - повідомлення цієї Ради (п. 3 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"), неповнолітніх - згода районної (міської) комісії у справах неповнолітніх тощо (ст. 198 КЗпП України).