89. Поважні причини розірвання трудового договору з іні­ціативи працівника

Порядок дострокового розірвання з ініціативи працівника строкового трудового договору суттєво відрізняється від порядку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк.

За загальним правилом, відповідно до статті 39 КЗпП строковий трудовий договір може бути розірвано достроково на вимогу працівника лише, якщо є поважні причини. Це пояснюється тим, що працівник, укладаючи договір на визначений сторонами строк, по суті, погоджується відпрацювати цей строк, а отже, він позбавлений можливості розривати цей договір до закінчення його строку в односторонньому порядку, як то передбачено для договорів, укладених на невизначений строк.

Частиною першою статті 39 КЗпП передбачено, що строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника у разі:

хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором;

порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору;

неможливості продовжувати роботу у випадках, передбачених частиною першою статті 38 КЗпП.

Розірвання трудового договору достроково на вимогу працівника в разі хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором

Підставою дострокового розірвання строкового трудового договору є також наявність інших життєвих обставин, що перешкоджають продовженню роботи за цим договором. Насамперед це випадки, передбачені частиною першою статті 38 КЗпП. Серед них:

переїзд на нове місце проживання;

переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

вступ до навчального закладу;

неможливість проживання у цій місцевості, підтверджена медичним висновком;

вагітність;

догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;

догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;

вихід на пенсію;

прийняття на роботу за конкурсом.

Цей перелік не є вичерпним, тобто підставою дострокового розірвання трудового договору можуть бути й інші причини, які можна визнати поважними і які перешкоджають продовженню роботи за цим договором.

90. Вид трудового договору, який працівник може розірвати з власної ініціативи Немає

91. Право дієздатність неповнолітніх працівників на розірвання договору з власної ініціативи

Звільнення працівників, молодших вісімнадцяти років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

1. Постановою Верховної Ради "Про введення в дію Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні порушення»" від 15 листопада 1994 р. визнані як такі, що втратили чинність, Указ Президії Верховної Ради Української РСР "Про затвердження положення про комісії у справах неповнолітніх Української РСР" від 26 серпня 1967 р. і ряд інших актів законодавства стосовно комісій у справах неповнолітніх. У зв'язку з цим діяльність названих комісій в Україні була припинена. Директива в ст. 38 Закону "Про місцеве самоврядування вУкраїні" на створення виконавчими органами міських рад комісій усправах неповнолітніх зовсім не означає відтворення раніше чинних комісій. Очевидно, правова основа діяльності таких комісій буде створена дещо пізніше.

2. Відповідно до Закону "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" створюються служби у справах неповнолітніх Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, а також районних державних адміністрацій. У містах (крім міст районного підпорядкування) у порядку здійснення делегованих виконавчим органам рад повноважень виконавчої влади створюються комісії у справах неповнолітніх (підпункт 1 п. 2 ст. 38 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні").

3. Наказом Міністерства у справах сім'ї та молоді від 13 березня 1997 р. № 5/5 затверджено зразок Тимчасового положення про службу у справах неповнолітніх районної, районної в містах Києві таСевастополі державних адміністрацій. Очевидно, цими актами до прийняття спеціального законодавства будуть визначатися і повноваження комісій усправах неповнолітніх виконкомів міських рад.

Служба у справах неповнолітніх підпорядковується відповідним управлінням (відділам) у справах сім'ї та молоді. Слід визнати, що в умовах труднощів фінансового характеру служби у справах неповнолітніх створені не скрізь. їх функції в такому разі безпосередньо виконують відповідні управління (відділи) у справах неповнолітніх.

4. Зразок Тимчасового положення про службу у справах неповнолітніх районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації прямо не передбачає погодження звільнення неповнолітніх з цією службою, але воно, очевидно, обов'язкове в силу ст. 198 КЗпП і не суперечить п. 4 названого зразка Тимчасового положення. Прийняття рішення про надання згоди на звільнення, очевидно, належить до компетенції начальника служби. Він має право поставити питання про надання згоди на звільнення на розгляд координаційної ради служби у справах неповнолітніх. Але рішення координаційної ради носять консультативно-дорадчий характер, незважаючи на те, що головою координаційної ради може бути або начальник служби у справах неповнолітніх, або заступник голови районної державної адміністрації (п. 12 зразка Тимчасового положення).

5. Одержання згоди служби у справах неповнолітніх на звільнення неповнолітнього обов'язкове лише за умови звільнення за ініціативою власника. Одержання згоди не являється обов'язковим при звільненні за підставами, передбаченими ст. 7, 36, 38 КЗпП.

6. Відсутність погодження служби у справах неповнолітніх на звільнення повинна кваліфікуватися як звільнення без законних підстав і спричинює поновлення його на роботі. В той же час не буде суперечити закону одержання подальшої (після звільнення неповнолітнього) згоди служби у справах неповнолітніх на звільнення. Не позбавлений права запитати такого погодження і суд; оскільки закон не передбачає, що згода на звільнення повинна бути попередньою.

7. Оскільки законодавство прямо не передбачає одержання згоди служби у справах неповнолітніх районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, слід звернути увагу на позицію Верховного Суду, котрий вважає одержання такого погодження обов'язковим (п. 35 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. Розділ XIV. Трудове право).

8. Звільнення неповнолітніх за підставами, передбаченими пунктами 1, 2 та 6 ст. 40 КЗпП, допускається лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування. Звільнення без працевлаштування має розглядатися як звільнення без законних підстав. Крім того, у разі спору про поновлення на роботі при звільненні за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП, на власника покладається обов'язок доведення факту винятковості обставин, що стали підставою для звільнення. Оскільки неповнолітні влаштовуються на роботу, як правило, на заброньовані робочі місця за рахунок встановленої квоти, ліквідація робочих місць, які займають неповнолітні, провадиться лише за погодженням з державною службою зайнятості (п. 13 Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту).

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

1. Пред'явлення вимог про розірвання трудового договору знеповнолітніми, у тому числі строкового, має супроводжуватись наданням відомостей та доказів тих обставин, що продовження чинності трудового договору загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

2. Право вимоги розірвання договору надане батькам (одному з батьків), усиновителям, піклувальникам неповнолітнього. Оскільки серед перелічених осіб не названі опікуни, в цій частині ст. 199 КЗпП слід тлумачити поширювально, визнавати право опікунів вимагати розірвання трудового договору з неповнолітніми у віці від 14 до 15 років. Право вимагати розірвання трудового договору належить також службам у справах неповнолітніх, органам і посадовим особам прокуратури, державної інспекції праці, органів державного нагляду за охороною праці тощо.

Стаття, що коментується, установлює спеціальну підставу для розірвання трудового договору. При звільненні за цією підставою має робитись посилання на цю статтю.

Формулювання запису про звільнення: "Звільнений за вимогою батьків". Погодження профспілкового органу, додержання вимог ст. 198 КЗпП при звільненні за цією підставою не потрібні. Виплата вихідної допомоги законодавством не передбачена.