67. Поняття сумісництва

1. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. (Наказ|Положення, Міністерство праці України|Мінфін|Мінюст, від 28.06.1993, № 43 "Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій").

ст. 21 КЗпП - Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України. (Стаття 1021. Кодекс законів про працю України)

Незалежно від отримуваної працівником заробітної плати за основним місцем роботи, за сумісництвом йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади (професії), у т. ч. надбавки, доплати, матеріальна допомога, якщо вони передбачені умовами оплати праці за даною посадою (професією) в трудовому договорі.

Заробітна плата за сумісництвом не включається в розрахунок середньої заробітної плати за основним місцем роботи, за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством

68. Категорії осіб, яким забороняється працювати за сумісництвом

Однак є й категорії працівників, яким забороняється працювати за сумісництвом до таких категорій відносяться:

керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (п.4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну Україні від 28.06.93 р. №43);

особи, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», а саме: Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції, посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби, члени Центральної виборчої комісії, посадові та службові особи інших органів державної влади. Дані особи не можуть займайтись іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту (стаття 7 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»);

державні і приватні нотаріуси – за винятком викладацької і наукової діяльності (ч. 2 ст. 3 Закону ”Про нотаріат”).