57. Переважне право залишення на роботі в разі звільнення працівників.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним – при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3)працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8)особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

58. Категорії осіб, для яких встановлюється випробування під час прийняття на роботу

1. З метою перевірки відповідності працівника роботі, на яку він приймається, при укладенні трудового договору може бути встановлене випробування. У статті 26 КЗпП зазначено, що умова про випробування може бути встановлена угодою сторін. Одностороннє встановлення власником умови про випробування являється недопустимим. З урахуванням цього, умова про випробування буде вважатися законною у таких випадках: 1) умова про випробування внесена у письмово оформлений трудовий договір (контракт) і повторена у наказі про прийняття на роботу; 2) умова про випробування обумовлена у заяві про прийняття на роботу і повторена у наказі про прийняття на роботу; 3) умова про випробування не міститься у заяві про прийняття на роботу, але внесена у наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під розписку до початку роботи; 4) умова про випробування не обумовлена у заяві про прийняття на роботу, але внесена у наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під розписку після початку роботи і при цьому він не заперечував проти внесення у наказ такої умови.

2. Зазначення мети випробування — перевірки відповідності працівника зовсім не означає, що дійсно проводиться будь-яка перевірка, крім здійснюваного звичайного контролю праці працівника і його результатів.

3. Випробування не може встановлюватися при прийнятті на роботу працівників, зазначених у статті, що коментується, а також у інших випадках, коли спеціальними нормативними актами встановлення випробування заборонено. Зокрема, не може бути встановлено випробування для тимчасових, сезонних працівників.

5. Слід згадати, що згідно зі ст. 19 Закону "Про державну службу" для перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може застосовуватися її стажування. Положення про порядок у державних органах стажування затверджено постановлю Кабінету Міністрів. Стажування можуть проходити як особи, що вперше претендують на посаду державного службовця, так і державні службовці, які бажають зайняти більш високу посаду. Відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, в яком буде відбуватися стажування. Для його проведення необхідна письмова заява особи, яка буде стажуватися, та згода керівників за місцем як стажування, так і основної роботи стажиста. Пра­цівники, які досягай пенсійного віку, до стажування не залучаються. Зарахування на стажування, терміни та зміни порядку його проходження оформлюються наказом (розпорядженням) керівника державного органу, в якому буде проводитися стажування. Стажування працівника проводиться з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи. Стажисту за основним місцем роботи відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за часзнаходження в дорозі та наймання житла. Стажист (недержавний службовець), який після успішного закінчення стажування виявив бажання працювати у цьому державному органі, приймається на роботу в конкурсному порядку, але йому надається перевага над особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування. Державний службовець після успішного закінчення стажування може бути переведений на більш високу посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

осіб, які не досягай вісімнадцяти років;

молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.