40. Відповідальність за порушення умов колективного договору

Спробуємо проаналізувати чинне законодавство, що регулює питання відповідальності власника або уповноваженого ним органа (далі – роботодавець) щодо відсутності на підприємстві колективного договору. Якщо звернутися до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс), можна побачити, що відповідальність настає не у зв’язку із відсутністю колективного договору, а у зв’язку із ухиленням від участі в переговорах при його укладенні, зміні або доповненні. Більшість практикуючих юристів під цією нормою розуміють, що відповідальність настає винятково в тому випадку, якщо трудовий колектив наполягав, а роботодавець ухилявся від участі в переговорах при укладенні, зміні або доповненні колективного договору. Порядок ведення таких переговорів визначений ст. 10 Закону. Він передбачає обов’язок сторони, що одержала письмове повідомлення про початок переговорів з укладення колективного договору, у семиденний термін почати роботу з їх ведення. При цьому, у випадку, коли сторона, що одержала письмове повідомлення, ухиляється від участі в переговорах, ініціююча сторона має право звернутися до державного інспектора праці із заявою про притягнення сторони, що ухиляється, до адміністративної відповідальності.

Таким чином, складається враження, нібито у випадку, коли на укладанні колективного договору профспілковий або інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган (представник трудящих, обраний і уповноважений трудовим колективом) не наполягає, то відповідно роботодавець не несе ніякої відповідальності.

Проте, в ході детального аналізу положень Закону можна дійти зовсім іншого висновку. Так, згідно зі ст. 2 Закону, укладання колективного договору є обов’язковим на будь-якому підприємстві незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 9 Закону, ініціатором укладання договору може бути як роботодавець, так і профспілковий орган (у його відсутність – представник працюючого колективу).

Згідно із положеннями ст. 18 Закону, ст. 41-1 Кодексу, відповідальність за ухилення від участі в переговорах при укладенні, зміні або доповненні договору несуть не тільки особи, що представляють власників або уповноважені ними органи, але і профспілковий орган (у його відсутність – представник працюючого колективу).

Таким чином, можна зробити наступний висновок: якщо профспілковий орган (у його відсутність – представник працюючого колективу) не наполягає на укладанні договору, Закон припускає, що особа, яка представляє власників повинна сама виступити ініціатором його укладання. Саме в такому випадку вона не буде виступати стороною, що ухиляється від укладення колективного договору, і як наслідок – звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 41-1 Кодексу.

Вищезазначене свідчить про те, що питання про відповідальність осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи, у зв’язку із ухиленням від участі в переговорах при укладенні колективного договору є досить спірним. А тому на практиці представники місцевих органів державної влади вважають, що якщо ініціативи щодо укладення колективного договору не виявив орган, котрий представляє інтереси трудового колективу, її в обов’язковому порядку має виявити інша сторона (тобто власник або уповноважений ним орган). Іноді в державних органах (зокрема, в Пенсійному та інших фондах) підприємству відмовляють у взятті на облік, якщо воно не надасть оригінал та копію колективного договору.

Тому, проаналізувавши зміст норм чинного законодавства та дослідження науковців та юристів, варто зазначити, що законодавством не передбачено відповідальності підприємства чи його посадових осіб за неукладення колективного договору або за невиявлення ініціативи щодо його укладення, окрім випадків, коли такі особи ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, або навмисно порушили семиденний строк з дня початку переговорів, або не забезпечили роботи відповідної комісії у визначені сторонами строки. Згідно зі статтею 17 Закону у таких випадках на цих осіб накладається штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Щодо відсутності на підприємствах профспілкових організацій зауважимо, що в такому разі відповідно до статті 12 Кодексу законів про працю право на ведення переговорів і укладення колективного договору надається представникам, вільно обраним на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів.

Слід зазначити, що, як ідеться в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 10 травня 2002 р. № 06/1-4/127,укладення колективного договору особами, зареєстрованими як підприємці без утворення юридичної особи, які використовують найману працю, з органами, уповноваженими найманими працівниками на представництво, законодавством не передбачено.

Справи з цих питань розглядаються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, відповідних комісій або з ініціативи прокурора (стаття 20 Закону).