32. Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість

Основними законодавчими актами, що регулюють правовідносини у сфері зайнятості та страхування на випадок безробіття,є Закони України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення". Вищезазначеними законами на роботодавців, тобто на підприємства, установи, організації та фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено цілий ряд обов’язків та передбачена відповідальність за їх невиконання.

Так, відповідно до частини 2 статті 35 Закону України " Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що роботодавець зобов’язаний:

1) під час перевірки правильності використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам органів Фонду необхідні документи та роз’яснення з питань, що виникають під час перевірки;

2) подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про:

– прийняття на роботу працівників (звіт за формою №5-ПН);

– розмір заробітної плати, використання робочого часу працівників, у тому числі прийнятих за направленням Державної служби зайнятості з наданням роботодавцю дотації за рахунок коштів Фонду на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;

– виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю;

– використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.

За неналежне виконання або не виконання обов’язків передбачена відповідальність роботодавців у вигляді певних негативних наслідків. Так, частиною 3 статті 35 цього закону передбачено, що у разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Частиною 4 статті 35 цього Закону передбачено, що з роботодавця утримуються:

– сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

– незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу (тобто, у разі не подання до центру зайнятості звіту за формою №5-ПН "Звіт про прийнятих працівників" щодо працівника, який в цей час перебував на обліку в центрі зайнятості, роботодавець повинен сплатити центру зайнятості суму забезпечення, виплачену безробітному після працевлаштування);

– незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Частиною 2 статті 38 цього Закону (в редакції з 01.01.2011 р.) передбачено накладання на роботодавця штрафу за порушення порядку використання коштів Фонду в розмірі наданої Фондом суми, використаної з порушенням. Так, наприклад, порушенням порядку використання коштів є отримання роботодавцем дотації за рахунок коштів Фонду на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних до виплати заробітної плати. В разі виявлення такого порушення роботодавець повинен не тільки відшкодувати заподіяну шкоду (повернути отримані кошти Фонду), та одночасно на нього також накладається штраф у розмірі суми, отриманої з порушенням. Крім цього, посадова особа такого роботодавця притягується до адміністративної відповідальності.

Так, у разі несвоєчасної сплати страхових внесків або неповної їх сплати, роботодавці сплачують суму донарахованих службою зайнятості страхових внесків (недоїмки ), штраф та пеню.

Слід також зауважити, що починаючи з 01.01.2011 року відповідно до статей 165-3 та 188-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, пов'язаного з порушенням порядку використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, несвоєчасним або неповним їх поверненням; несвоєчасним поданням або неподанням визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відомостей, поданням недостовірних відомостей про використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (стаття 165-3 КУпАП) та перешкоджанням уповноваженим особам органів Фонду у проведенні перевірок (стаття 188-23 КУпАП). Відповідно до частини 1 статей 165-3 та 188-23 КУпАП вчинення зазначених правопорушень посадовими особами підприємств, установ, організацій та фізичними особами , які використовують найману працю, тягнуть за собою накладання штрафу на цих осіб в розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 255 грн.), а відповідно до частини 2 цих статей – ці ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, за одне з правопорушень, передбачених частиною першою цих статей, тягнуть накладання штрафу в розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн.).

Закон України " Про зайнятість населення" визначає відповідальність роботодавців за порушення норм цього закону.

Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, шляхом бронювання робочих місць до 5 відсотків від загальної кількості робочих місць (для роботодавців з чисельністю працюючих понад 20 осіб). Перелік категорій таких громадян визначається пунктом першим цієї статті . У разі відмови роботодавця від прийому на роботу громадян із числа категорій, зазначених в пункті першому цієї статті, у межах встановленої броні, Державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці мають право здійснювати прийом на роботу іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю Державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства. За відсутності такого дозволу з роботодавця стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (на даний час це 21880,00 грн.).