- •Предмет, метод і система трудового права України
- •Функції трудового права
- •Поняття принципів трудового права та їх зміст
- •Основні відмінності
- •5. Загальні принципи правового регулювання трудових відносин, що відображені в основних правах і обов”язках громадян, закріплених в Конституції України
- •Принцип трудового права, закріплені в Кодексі законів про працю України та інших законодавчих актах України
- •Акти по праці і соціальних питаннях, що приймаються Міністерством праці та соціальної політики України. Компетенція інших міністерств щодо прийняття нормативних актів
- •Роль професійних спілок і трудових колективів в галузі правового регулювання трудових відносин.
- •Значення керівних роз”яснень Пленуму Верховного Суду України для однакового застосування законодавства про працю суб”єктами права.
- •Єдність і диференціація в правовому регулюванні трудових відносин.
- •Загальне і спеціальне законодавство
- •Див. Додаток пдф
- •Іноземні громадяни як суб'єкти трудового права України, особливості їх правового статусу
- •Державні органи як суб’єкти трудових правовідносин
- •Поняття зайнятості населення
- •Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні
- •Державна служба зайнятості, її структура, функції та права. Державний фонд сприяння зайнятості.
- •Поняття працевлаштування. Правові форми працевлаштування.
- •Поняття підходящої роботи
- •Особливості працевлаштування деяких категорій громадян: неповнолітніх, молоді, яка закінчила середню загальноосвітню школу, демобілізованих із Збройних Сил України, інвалідів тощо
- •Професійна підготовка і перепідготовка незайнятих громадян
- •22. Правові відносини органів працевлаштування з підприємствами, установами, організаціями
- •23. Права і обов'язки підприємств, установ, організацій у реалізації державної політики зайнятості населення.
- •Права і обов'язки громадян, які звернулися з питаннями працевлаштування
- •Організація оплачуваних громадських робіт.
- •27. Безробітні та їх правовий статус
- •28.Порядок реєстрації громадян як безробітних
- •29. Види компенсації безробітним
- •30. Припинення виплат по безробіттю
- •31. Матеріальна допомога членам сім'ї безробітного
- •32. Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість
- •33. Особливості звільнення за п. 1 ст. 40 кЗпП України та за п. 1 ст. 36 кЗпП у контексті отримання в подальшому звільненим працівником статусу безробітного та допомоги по безробіттю
- •34. Норми права, що регулюють колективно-договірні відносини.
- •35. Поняття колективного договору, його сторони
- •36. Зміст колективного договору
- •37. Види колективних угод і їх сторони
- •38. Порядок укладення колективного договору
- •39. Поняття контролю за виконанням колективного договору
- •40. Відповідальність за порушення умов колективного договору
- •41. Генеральна угода: сторони, зміст.
- •42. Генеральна, галузева та регіональна угода: порівняльний аспект
- •43. Особливості укладення трудового договору між працівником з фізичною особою (роботодавцем).
- •44. Гарантії при прийомі на роботу
- •45. Документи, необхідні для оформлення договірних відносин
- •46. Реєстрація трудового договору у центрах зайнятості
- •47. Строки трудового договору
- •48. Обов’язкові умови трудового договору
- •49. Контракт як особлива форма трудового договору
- •50. Сфера застосування контрактних трудових відносин
- •51. Категорії працівників, яким не може бути відмовлено в укладенні трудового договору
- •52. Випадки, в яких укладення трудового договору заборонено.
- •53. Критерії визначення правомірності відмови у прийнятті на роботу
- •54. Категорії працівників, яким відмова у прийнятті на роботу має бути надана у письмовій формі
- •55. Переважне право на укладення трудового договору під час повторного прийняття на роботу
- •56. Обмеження при прийнятті на роботу
- •57. Переважне право залишення на роботі в разі звільнення працівників.
- •58. Категорії осіб, для яких встановлюється випробування під час прийняття на роботу
- •59. Строки випробування Ст.. 27 кЗпП
- •60. Наслідки незадовільних результатів випробування
- •61. Правове значення випробування при прийнятті на роботу
- •62. Категорії осіб, для яких випробування не встановлюється
- •63. Юридичне значення результатів випробування в разі прийняття на роботу
- •64. Чи передбачено випробування в разі прийняття на роботу в систему органів мвс України
- •65. Поняття суміщення професій
- •66. Поняття суміщення посад
- •67. Поняття сумісництва
- •68. Категорії осіб, яким забороняється працювати за сумісництвом
- •69. Правова характеристика відносин, що регулюються Законом України „Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності
- •70. Особливості оплати праці сумісників
- •71. Особливості надання відпусток працівникам сумісникам
- •72. Види переведень на іншу роботу, що передбачені законом
- •73. Поняття „тимчасового” переведення, його зміст
- •74.Випадки, у яких допускається тимчасове переведення в разі виробничої потреби.
- •75. Поняття „постійного” переведення, його зміст.
- •76. Правова відмінність між „тимчасовими” та „постійними” переведеннями
- •77. Випадки, у яких забороняється працівників переведення на некваліфіковані роботи
- •78. Випадки, у яких переведення відбувається зі згоди працівника
- •79. Відміннсть переміщення від переведення
- •80. Зміст поняття „зміна істотних умов праці”
- •81. Припинення трудового договору за згодою сторін. Порядок оформлення факту припинення трудових відносин
- •82. Припинення трудового договору у разі закінчення його строку. Визначення дати закінчення строкового трудового договору
- •83. Припинення трудового договору у зв’язку із призовом на військову службу. Документи, необхідні для оформлення припинення трудових відносин
- •84. Оформлення припинення трудового договору у зв’язку з переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або переходом на виборну посаду.
- •86. Припинення трудового договору у зв’язку з набранням законної сили вироком суду
- •87. Припинення контракту.
- •88. Припинення трудового договору з працівником, направленим за постановою суду на примусове лікування
- •89. Поважні причини розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •90. Вид трудового договору, який працівник може розірвати з власної ініціативи Немає
- •91. Право дієздатність неповнолітніх працівників на розірвання договору з власної ініціативи
- •92. Право працівника достроково розірвати строковий трудовий договір
- •93. Продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк
- •94. Підстави, з яких власник або вповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір.
- •95. Порядок звільнення працівника з ініціативи власника або вповноваженого ним органу
- •96. Випадки розірвання трудового договору за згодою профкому
- •97. Випадки розірвання трудового договору без попередньої згоди профспілкового органу.
- •98. Випадки, за яких не допускається звільнення працівника з ініціативи власника
- •99. Розірвання трудового договору на підставі п.1 ст. 41 кЗпПу
- •100. Зміст поняття „одноразове грубе порушення” трудових обов’язків
- •101. Оформлення документів та порядок розірвання трудового договору на підставі п.1 ст.41 кЗпПу
- •102. Розірвання трудового договору на підставі п.2 ст. 41 кЗпПу
- •103. Оформлення документів та порядок розірвання трудового договору на підставі п.2 ст.41 кЗпПу.
- •104. Перелік осіб, які обслуговують грошові або товарні цінності.
- •105. Зміст винних дій працівника, за наявності якого втрачається до нього довіра
- •106. Зміст поняття „аморального проступку”.
- •107. Порядок розірвання трудового договору на підставі п.3 ст. 41 кЗпПу
- •108. Розірвання трудового договору на підставі ст.28 кЗпПу, у зв’язку з незадовільними результатами випробування
- •109. Розірвання трудового договору з неповнолітніми працівниками
- •110. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації
- •111. Припинення трудового договору з ініціативи військового комісаріату
- •112. Припинення трудового договору у зв’язку з набранням законної сили вироком суду
- •113. Поняття робочого часу, його класифікація
- •114. Режим і облік робочого часу
- •115. Правова відмінність скороченого та неповного робочого часу
- •116. Поняття, умови та порядок уведення надурочних робіт
- •117. Поняття та види часу відпочинку
- •118. Право на відпустку та право використання відпустки
- •119. Види додаткових відпусток. Порядок їх надання.
- •120. Особливості правового регулювання додаткової відпустки у зв'язку з навчанням та творчої відпустки.
- •121. Поняття підсумованого робочого часу
- •122. Заборона залучення до надурочних робіт
- •123. Категорії працівників, для яких встановлюється неповний робочий час.
- •124. Правові методи забезпечення трудової дисципліни
- •125. Поняття внутрішнього трудового розпорядку
- •126. Заходи заохочення за дотримання трудової дисципліни
- •127. Види дисциплінарної відповідальності
- •128. Порядок застосування дисциплінарного стягнення
- •129. Види дисциплінарних стягнень
- •130. Правове значення заходів громадського впливу до порушників трудової дисципліни
- •131. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців
- •132. Особливості дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури
- •133. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів.
- •134. Особливості дисциплінарної відповідальності адвокатів.
- •135. Умови притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності
- •136. Поняття "матеріальна відповідальність", відмінність від інших видів юридичної відповідальності
- •137. Види матеріальної відповідальності
- •138. Правова сутність обмеженої відповідальності
- •139. Поняття "пряма дійсна шкода"
- •140. Способи покриття матеріальної шкоди
- •141. Порядок відшкодування заподіяної шкоди
- •142. Правова сутність адміністративного та судового порядку покриття заподіяної шкоди
- •143. Підстави притягнення працівника до матеріальної відповідальності
- •144. Поняття та правові методи регулювання оплати праці.
- •145. Поняття "основна і додаткова оплата праці"
- •146. Доплати і надбавки до зарплати
- •147. Форми і системи оплати праці
- •148. Оплата праці в разі відхилень від нормальних умов роботи
- •149. Порядок виплати заробітної плати
- •150. Обмеження утримань із заробітної плати
- •151. Поняття заохочувальних виплат і компенсацій
- •152. Правове значення поняття„ „мінімальна заробітна плата” у регулювання суспільних відносин
- •153. Джерела коштів на оплату праці
- •154. Відповідальність за порушення законодавства про працю
- •156. Поняття „середньомісячної заробітної плати”. Нормативне регулювання та значення.
- •156. Форми виплати заробітної плати
- •157. Індексація заробітної плати
- •158. Поняття „охорона праці”
- •159. Охорона праці жінок
- •160. Охорона праці неповнолітніх
- •161. Обов'язок проходження медичного огляду у разі прийняття на роботу
- •162. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Див. Питання 154
- •163. Нормативне регулювання охорони праці.
- •164. Правова сутність медичних оглядів та інструктажів для забезпечення охорони праці
- •165. Норми права, які сприяють стимулюванню охорони праці
- •166. Органи з нагляду та контролю за охороною праці
- •167. Охорона праці ветеранів, пенсіонерів та інвалідів
- •168. Трудовий спір, причини його виникнення
- •169. Види трудових спорів
- •170. Органи , що розглядають трудові спори
- •171. Порядок створення та компетенція ктс
- •172. Вирішення спорів у разі порушення законодавства про оплату праці
- •173. Правові наслідки законного та незаконного страйку
- •174. Поняття колективних трудових спорів
- •175. Правовий статус і компетенція Національної служби посередництва і примирення.
Державні органи як суб’єкти трудових правовідносин
Питання про місце і роль держави та її органів у регулюванні відносин у царині праці є актуальним протягом тривалого часу. Держава, обмежуючи в інтересах працівника свободу трудового договору, тим самим забезпечує його правову рівність у відносинах з роботодавцем - встановлює мінімум гарантованих прав та максимум можливих обов'язків для працівників, зокрема, визначає мінімальний розмір заробітної плати, максимальну тривалість робочого часу тощо. Разом з тим, ця й інша діяльність держави та її органів у сфері праці повинна не заважати, а навпаки, стимулювати, активізувати діяльність роботодавця, який у свою чергу створює додаткові робочі місця та підвищує рівень зайнятості населення. Роль держави та її органів у регулюванні питань, що виникають між учасниками соціально-трудових відносин, полягає в їхньому впорядкуванні. Держава покликана створювати взаємні правові обмеження, які виключають можливість зловживання правом кожного суб'єкта проти інтересів його контрагента.
Діяльність держави, в тому числі у сфері праці, відповідно до принципу поділу влади, здійснюється в трьох основних формах. Законодавча форма діяльності полягає в розробленні та прийнятті законодавства про працю; виконавча - в нагляді та контролі, прийнятті актів управління; юрисдикцій на - в участі органів у вирішенні індивідуальних та колективних трудових спорів (суд, Національна служба посередництва і примирення України). Співвідношення зазначених форм є різним у різних історичних та політичних умовах.
Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. Центральне місце серед них посідає Державна інспекція з питань праці (Держпраці), яка здійснює свою діяльність відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 386/2011. Держпраці України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через віце-прем'єр-міністра України - міністра соціальної політики України.
Основними завданнями Держпраці України є: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою додержання прав і гарантій застрахованих осіб; розроблення та внесення пропозицій щодо формування державної політики з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, а також законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою додержання прав і гарантій застрахованих осіб.
Питаннями додержання законодавства про працю тією чи іншою мірою займаються також інші державні органи. Так, Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України згідно із Положенням, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 397/2011, є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства соціальної політики України та підпорядковується йому.
Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають в їх функціональному підпорядкуванні. Так, у п. 4 Положення про Міністерство промислової політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р., закріплено, що Мінпромполітики відповідно до покладених на нього завдань у межах своєї компетенції здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Згідно з Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 451/2011 Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном є правонаступником Міністерства промислової політики України у частині реалізації державної політики щодо управління об'єктами державної власності.
Важливим напрямом державного нагляду за додержанням трудового законодавства є нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці. Для його здійснення в Україні створено низку спеціальних органів. Чільне місце серед них посідає Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра надзвичайних ситуацій України. Вона діє на підставі Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 408/2011.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють також спеціально уповноважені державні органи з питань: радіаційної безпеки, пожежної безпеки, гігієни праці. Зокрема, це Міністерство надзвичайних ситуацій України, Положення про яке затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. №402/2011; Державна інспекція ядерного регулювання України, що діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 403/2011; Державна санітарно-епідеміологічна служба України, що здійснює свою діяльність відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 400/2011.
Місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування як суб'єкти трудового права у межах відповідної території забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення, здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці, забезпеченням соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, якістю атестації робочих місць, встановлюють квоти на прийом на роботу молоді, інвалідів. У ст. 16 Закону України від 9 квітня 1999 р. "Про місцеві державні адміністрації" визначено основні напрями проведення державного контролю місцевими державними адміністраціями. Одним із таких напрямів є контроль за охороною праці та її своєчасною оплатою, не нижче визначеного державою мінімального розміру.
