
- •6. Структура та функції філософського знання.
- •8. Своєрідність давньоіндійської філософії. Буддизм
- •9. Філософія стародавнього Китаю. Конфуціанство і даосизм.
- •10.Періоди та основні риси давньогрецької філософії.
- •11. Класичний період розвитку античної філософії.
- •12. Філософія елліністичного періоду
- •13.Основні ідеї та принципи середньовічної філософії.
- •14.Основні етапи розвитку середньовічної філософії.
- •16. Північне відродження та ідеологія реформації
- •17. Розвиток натурфілософських вчень в епоху відродження
- •18. Поняття європейської класичної філософії. Особливості філософії нового часу.
- •19. Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового Часу
- •20. Філософія епохи просвітництва
- •22. Філософське вчення Канта.
- •23, Философские системы и.Г. Фихте и ф. Шеллинга
- •24(1) Філософська система Гегеля
- •24(2). Антропологический материализм - Людвиг Фейербах
- •25. Философия марксизма
- •26. Особливості української філософської думки
- •27. Основні періоди розвитку філософії в Україні
- •28. Вчення г. Сковороди про світ, людину, пізнання
- •29. Класична українська філософія: п. Юркевич, о. Новицький, о. Потебня
- •30. Філософія національної ідеї: т. Шевченко, л. Українка, і. Франко
- •31.Виникнення сучасної філософії та її особливості.
- •32. Позитивізм та його різновиди.
- •33.Психоаналітична філософія: фрейдизм і неофрейдизм.
- •34.Персоналітична філософія: м Бердяева, Лю Шестов.
- •35. Основні риси Екзистенціальної філософії
- •36.«Філософія життя»
- •37. Проблема буття в Історії філософії
- •38.Структура буття та місце в ній людини
- •39. Простір і час як найзагальніші характеристики буття
- •40.Поняття духовного світу людини. Природно – біологічні передумови свідомості.
- •41. Принципи та категорії діалектики. Закони розвитку
- •42. Основні форми та способи пізнання
- •43.Види і рівні знання
- •44.Проблема істини в філософії: основні концепції істини
- •46)Класифікація наук. Структура наукового знання.
- •53.Поняття культури у філософії. Основні ознаки культури
- •57. Основні сфери і проблеми суспільного життя.
- •58. Філософське осмислення історії та її сенсу.
- •59. Проблема спрямованості та єдності історичного процесу. Лінійні та циклічні концепції історії.
- •60. Суспільний прогрес та глобальні проблеми людства.
- •61.Глобалізація світу та ідеологія глобалізму
- •62.Діяльність "Римського клубу" та шляхи вирішення глобальних проблем.
16. Північне відродження та ідеологія реформації
Гуманізм, який поставив у центр уваги людську індивідуальність, активну і незалежну особистість, підготував церковну Реформацію. Якщо негативними рисами італійського гуманізму XV ст. стали свавілля, егоїзм і аморальність особистості, то північне Відродження XVI ст., навпаки, привело до суворого моралізму, аскетизму в суспільстві, до свідомого зречення людини від життєвих задоволень і надмірностей.
Реформація, яка виходить за межі Італії, стає загальноєвропейським явищем, масовим народним рухом. Попередниками реформаційного руху на Заході були Віклеф (Англія, XIV ст.), Гус (Чехія, XV ст.), Савонарола (Італія, XV ст.). Вплинула на реформаційний рух і творчість Еразма Роттердамського. Але власне церковна реформація починається з виникненням протестантизму, засновниками та ідеологами якого стали Мартін Лютер, Ульріх Цвінглі, Жан Кальвін і Томас Мюнцер.
Епоха Реформації - це другий період Відродження, який виникає у XVI ст. до XVI ст. у католицькому світі нагромадилось багато такого, що викликало протести віруючих, - розкіш церковних обрядів, непомірні податки на користь церкви, жорстока інквізиція, торгівля індульгенціями (відпущенням гріхів за певну платню
Реформація почалася у німецькій частині Швейцарії, де у 1516 році Цвінглі виступив проти торгівлі індульгенціями як найгрубішого порушення кодексу християнства. Він висунув 67 тез проти католицизму. Оскільки головну опору папства він вбачав у неосвіченості парафіян, його вимогою стає загальна освіта. Цвінглі переклав Біблію німецькою мовою, з того часу вона ввійшла в історію як Швейцарська Біблія. Загинув Цвінглі в одній з битв між католиками і протестантами.
Майже одночасно з ним почав свою діяльність у південній частині Німеччини Мартін Лютер. У 1517 році він висуває 96 тез проти католицизму, показуючи різницю між покаянням як актом внутрішнього духовного досвіду людини і папським відпущенням гріхів через індульгенцію. Лютер виступав проти церкви як єдиного посередника між Богом і людиною. Лютер зробив свій переклад Біблії німецькою мовою, намагаючись писати простою народною мовою, внаслідок чого у розділеній на численні діалекти Німеччині з'явилася єдина німецька мова. Майно католицької церкви Мартін Лютер віддавав на потреби народної освіти і на допомогу хворим, створюючи школи і лікарні.
Реформація була тісно пов'язана з містичними середньовічними вченнями, які вона пристосувала до своїх ідей про внутрішнє, індивідуальне ставлення до Бога. З найрадикальнішим викладенням містичного богослов'я ми зустрічаємось у релігійно-філософських поглядах Томаса Мюнцера. Особиста віра, вважав він, є єдиним шляхом людини до Христа і спасіння. Мюнцеру належить ідея необхідності встановлення такої «божої влади» на землі, яка б принесла соціальну рівність. Політична програма Томаса Мюнцера була близькою до ідеї комуністичної утопії.
17. Розвиток натурфілософських вчень в епоху відродження
Упродовж всієї епохи Відродження ми зустрічаємося з безмежною вірою у здатність людини проникнути в таємниці божественної природи. Саме з цього періоду закладаються основи наукового природознавства, яке спочатку набуло рис натурфілософських поглядів.
Натурфілософія (від лат. «натура» - природа і «філософія») є системою умоглядних уявлень про природу, що розроблялася у філософських вченнях. Антисхоластична спрямованість філософії епохи Відродження приводить до появи пантеїзму як провідної риси всіх натурфілософських вчень.
Пантеїзм (від гр. «пан» - усе, «теос» - Бог) - вчення про тотожність Бога і природи. Бог тут втрачає свій надприродний характер, зливається з природою, завдяки чому сама природа починає обожнюватися.
Одним із найвідоміших представників натурфілософії епохи Відродження був німецький кардинал католицької церкви, математик, уродженець містечка Куза в Німеччині Микола Кузанський . Своє вчення він ґрунтує на християнськи переробленому неоплатонізмі.
Центральною ідеєю філософії Кузанського є вчення про тотожність абсолютного максимуму й абсолютного мінімуму. Це вчення стало передумовою обґрунтування нескінченності світу і створення геліоцентричної системи, а також сприяло подальшому розвитку діалектичного методу пізнання.
Наступний крок у пізнанні нескінченності світу належить М. Копернику, який створив геліоцентричну систему світу. Загалом, епоха Відродження - це час формування першого досвідного наукового знання про природу (з'являються теорії Коперника, Кеплера, Галілея, Бруно та ін.).
Джордано Бруно поєднує діалектичну ідею тотожності протилежностей Кузанського і геліоцентричну систему Коперника. Пантеїзм філософії природи Дж. Бруно є найрадикальнішим із усіх натурфілософських систем епохи Відродження. Бруно пориває не тільки зі схоластичними уявленнями про світ, але й з основами християнського світобачення.