36.«Філософія життя»

Наприкінці XIX — у першій чверті XX ст. в Європі набула популярності «філософія життя», найпомітнішими представниками якої були Ф. Ніцше, 3. Фрейд, А. Бергсон, які відійшли від онтологічної та характерної для класичної філософії гносеологічної проблематики. Їх мало цікавив об´єктивний світ і наукова істина, а більше хвилювали людина, світ людського життя. А сама людина розглядалася ними насамперед як земна біологічна істота — з волею, інстинктами, підсвідомим.

Філософія життя — напрям у некласичній філософії кінця XIX — початку XX ст., представники якого проголосили життя (в біологічній, психологічній формах) основним предметом філософії.

Посилення раціональних елементів у культурі Ніцше трактує як занепад життя. Вслід за Шопенгауером він вище оцінює волю, ніж розум. Але, на відміну від песимізму свого попередника, який вбачав у волі джерело страждань, світогляд Ніцше пройнятий оптимізмом. Для нього життя є єдністю радості й болю, чимось на зразок «оптимістичної трагедії», він проголошує «так!» життю у всіх його виявах.

Центральним поняттям його філософії є «життя», виявами якого є «становлення» і «воля».

37. Проблема буття в Історії філософії

філософія розвивається вже більш ніж 2,5 т. р., то природно, що уявлення про сутність буття (світу і людини), а в цьому контексті й мети і смислу життя зазнавали змін відповідно до нових знань, досягнень культури й самої філософії. Варто зазначити, що хоча проблема буття стосувалася передусім світу, природи поза людиною, все ж питання походження і сутності людини постійно виникали перед філософами тією мірою, якою людина визнавалася як частина природи, від якої залежало й залежить її буття.

38.Структура буття та місце в ній людини

Понятие Бытия ввел в философию Парменид (VI-V вв. до н. э.), выделив его следующие основные характеристики: целостность, истинность, благость, красота. Он провозглашал единство мысли и Бытия и противопоставлял Бытие — небытию.В религиозной философии это деление сохраняется, истинное бытие Бог, а остальной мир — зависит от него.

В материалистической философии мир разделили обратным образом: на мир материального и на зависимый от него мир идеального (связанного с сознанием человека).

В настоящее время чаще принято представлять Бытие как целостность, как Единое, в котором всегда взаимодействуют идеальные и материальные процессы и явления.

В экзистенциализме, например, под Бытием подразумевается человеческое бытие Dasein — Вот-Бытие (Хайдеггер) — именно в человеке бытие обретает свой язык и форму выражения. Великое предназначение человека — «сказать Бытие», и человек делает это с помощью языка, так как «язык- дом бытия».

Неправомерно приравнивать Бытие к понятиям реальность, действительность, существование, так как понятие Бытия отвлекается от всех конкретных различий вещей, предметов и процессов и связано с ними только одной чертой — существованием. Это придает миру целостность и делает его предметом философского размышления.