17. Інтроспекція як специфічний метод психології.

ІНТРОСПЕКЦІЯ - метод самоспостереження, психологічного аналізу, вивчення психіки і її процесів шляхом суб'єктивного спостереження за діяльністю власної психіки. Полягає в спостереженні власних психічних процесів, без використання інструментів або еталонів. Згідно Дж. Локку, є два джерела знань: об'єкти зовнішнього світу і діяльність власного розуму. До перших відносять зовнішні відчуття і в результаті виходять враження (ідеї) про зовнішні речі. Другі, до яких відносяться мислення, сумнів, віра, міркування, пізнання і бажання, пізнається особливим внутрішнім відчуттям - рефлексією.

Як самостійні варіанти методу інтроспекції виділяються;

Інтроспективна аналітична - метод інтроспективний, розроблений в школі Э. Тітченера. Характерний прагненням до повного розчленовування плотського образу на складові елементи, що не редукуються до параметрів подразника.

Інтроспективна систематична - метод інтроспективний, розроблений в школі Вюрцбургській. Характерний орієнтацією на відстежування основних стадій процесу мислення на базі ретроспективного звіту.

Інтроспективна експериментальна - «самоспостереження експериментальне», при якому випробовуваний ретельно спостерігає за динамікою своїх переживань на кожній із стадій виконання інструкції. Випробовуваний, такий, що пройшов спеціальну підготовку, описує те, що він відчуває, опинившись в якійсь ситуації. Має два великі недоліки:

1) крайня суб'єктивність - оскільки кожен випробовуваний описує власні враження або переживання, які дуже рідко співпадають з враженнями іншого випробовуваного;

2) відчуття одного і того ж випробовуваного міняються день від дня і година від години.

18. Характеристика експерименту як методу психологічного дослідження.

Експеримент – емпіричний метод, спрямований на збір даних фактів, включаючи втручання в діяльність досліджуваного.

Основними особливостями експерименту є: 1) ініціатива експериментатора в появі психологічних фактів, що його цікавлять; 2) можливість варіювання умов виникнення та розвитку цих явищ; 3) строгий контроль і фіксація умов і процесу їх протікання; 4) ізоляція одних і акцентування інших факторів, що обумовлюють феномени, що вивчаються, дає можливість виявлення закономірностей їх існування; 5) можливість повторення умов експерименту дозволяє багаторазову перевірку отриманих наукових даних і їх накопичення, що значно підвищує їх надійність; 6) варіювання умов передбачає не лише присутність або відсутність якихось елементів експериментальної ситуації, але і їх кількісні зміни, що дозволяє виявлення закономірності представляти в строгих кількісних вираженнях.

Все це дозволяє визначити експеримент як метод, при якому дослідник сам викликає явище, що його цікавить, і змінює умови їх протікання з ціллю встановлення причин виникнення цих явищ і закономірностей їх розвитку. Крім того, отримані наукові факти можуть неодноразово відтворюватися завдяки керованості та строгому контролю умов, що дає можливість їх перевірки, а також накопичення кількісних даних, на основі яких можна судити про типовість чи випадковість явищ, що вивчаються.