- •1. Критерії науковості в психології. Поняття наукового методу.
- •2. Функції психологічного експериментування в психологічній науці. Становлення нормативів експериментального дослідження.
- •Види психологічних досліджень.
- •5. Сучасна систематика методів психологічного дослідження.
- •6. Характеристика основних класифікацій методів психологічного дослідження.
- •7. Специфіка етичних принципів психолога та кодекс поведінки.
- •Специфіка проблеми розповсюдження та використання даних.
- •9. Проблема використання обману в дослідженні.
- •10. Специфіка дебріфінгу.
- •11. Використання тварин у дослідженні.
- •12. Специфіка проблеми щодо винагород учасникам дослідження.
- •13. Психологічне спостереження як метод і методика.
- •17. Інтроспекція як специфічний метод психології.
- •18. Характеристика експерименту як методу психологічного дослідження.
- •19. Співвідношення змінних в експерименті.
- •20. Вимоги до процедури пред'явлення незалежної змінної.
- •22. Валідність психологічного експерименту.
- •23. Фактори, що загрожують валідності експерименту
- •25. Особливості контролю незалежних змінних та проблема експериментальних впливів.
- •26. Контроль зовнішніх змінних.
- •27. Типи контролю експериментів.
- •29. Специфіка конструювання груп досліджуваних.
- •30. Основні різновиди експерименту та їх характеристика.
- •31. Основні процедури психологічного виміру.
- •32. Специфіка шкалювання.
- •33. Види шкал вимірів.
- •34. Специфіка кореляційного дослідження.
- •35. Плани кореляційного дослідження
- •36. Коефіцієнти кореляції.
- •37. Статистичні гіпотези.
- •38. Конкуруючі теорії та конкуруючі гіпотези.
- •39. Сутність статистичного аналізу даних.
- •40. Достовірні та артефактні висновки в експериментальному дослідженні. Основні джерела артефактних висновків.
- •42. Основні недоліки доекспериментальних планів.
- •43. Сутність істинних експериментальних планів, їх різновиди.
- •2. План для двох рандомізованих груп з попереднім і кінцевим виміром зз.
- •45. Особливості гіпотез в факторному експерименті.
- •44. Специфіка планування та проведення факторного експерименту.
- •46. Переваги факторних експериментів.
- •47. Специфіка багаторівневих експериментів.
- •48. Специфіка квазіекспериментів. Основні плани.
- •49. Специфіка квазіекспериментальних планів.
- •50. Асоціанізм як особливий напрям в психології. Дія механізму асоціювання.
- •51. Специфіка асоціативного експерименту, його види, призначення.
- •52. Місце асоціативного експерименту серед інших методів психології. Особливості асоціювання при афектах.
- •53. Часова характеристика реакцій людини. Парадигми часової реакції.
- •54. Методика хронометричних дослідів.
- •56. Специфіка вербально-комунікативних методів.
- •57. Сутність психологічної бесіди. Види психологічної бесіди.
- •62. Сруктупа інтерв’ю.
- •63. Вимоги до інтерв'юера
- •64. Специфіка анкетування як опитувального методу. Види анкетування. Основні принципи конструювання анкети.
- •65. Порівняльний аналіз інтерв'ю та анкетування.
- •66. Специфіка группового сфокусованого інтерв’ю. Методологічні особливості фокус-груп.
- •67. Соціально-психологічні характеристики фокус-груп.
- •68. Процедура та методичні прийоми фокус-групи.
- •69.Особливості складання сценарію фокус-групи та плану інтерв’ю.
- •70. Стратегії модератора на різних етапах фокус-групи.
- •71. Шляхи підвищення валідності даних фокус-групи.
- •72. Специфіка моделювання як пізнавального методу.
- •73. Загальне уявлення про модель. Функції моделей.
- •74. Специфіка психологічних моделей.
- •75. Основні напрямки моделювання в психології.
- •76. Специфіка архівного дослідження. Види архівних досліджень, їх оцінка. Методи вивчення документів.
- •77. Сутність контент-аналізу.
- •78. Основні етапи контент-аналітичного дослідження.
- •79. Специфіка біографічного методу. Основні джерела біографічної інформації. Різновиди біографічного методу, їх характеристика.
- •80. Специфіка психосемантичних методів. Основні різновиди психосемантичних методів, їх характеристика.
- •81. Сутність кроскультурного дослідження. Об’єкт та предмет кроскультурних досліджень.
- •82. Типи кроскультурних досліджень. Специфіка планування та проведення кроскультурного дослідження.
- •83. Специфіка психогенетичного дослідження. Система психогенетичних методів, їх характеристика.
- •2. Аналіз родословності (генеалогічний метод)
- •84. Валідність психогенетичних досліджень.
- •85. Специфіка патопсихологічного експерименту.
- •86. Основні принципи патопсихологічного експерименту. Експериментальні схеми та змінні.
- •87. Специфіка методу анамнезу.
- •88. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості.
- •89. Різновиди методів соціально-психологічної діагностики особистості, їх характеристика.
- •90.Перші кроки комп’ютеризації психологічних досліджень.
- •91. Специфіка комп’ютеризованого психологічного експерименту.
- •92. Проблема психологічних наслідків комп’ютеризації.
- •93. Особливості опосередкованих Інтернетом досліджень.
- •94. Експериментування за допомогою Інтернету.
- •95. Проблема експериментального контролю в дослідженнях, опосередкованих Інтернетом.
- •96. Валідність досліджень, опосередкованих Інтернетом.
- •97. Підбір учасників досліджень, опосередкованих Інтернетом.
- •98. Сайти-лабораторії.
- •99. Взаємодія психолога з досліджуваними та клієнтами.
- •100. Відмінність позиції клієнта від позиції досліджуваного.
- •101. Загальні принципи поведінки психолога в ситуації спілкування з клієнтом.
- •102. Структура та оформлення письмового наукового звіту.
45. Особливості гіпотез в факторному експерименті.
Якщо у психологічній гіпотезі припускається вплив на залежну змінну двох чи більше експериментальних факторів, то така гіпотеза називається комбінованою, тобттіо: «Якщо діють умови Х1, Х2, Х3 … Хn, то Y змінюється…».
Перевірка комбінованих гіпотез може розглядатись як основна перевага факторних експериментів.
Крім комбінованих гіпотез у факторному експерименті перевіряються гіпотези з одним відношенням, тобто для визначення результату впливу однієї НЗ на поведінку. На думку Р. Готтсданкера, основна мета таких експериментів полягає в усуненні супутнього змішування, як природного, так і штучного. Так, якщо, згідно з гіпотезою, НЗ діє на певну базисну змінну, то за допомогою факторного експерименту можна забезпечити контроль за виділенням цього впливу.
У цих випадках введення другої НЗ має на меті підвищення внутрішньої валідності експерименту чи розширення меж узагальнення основного експериментального ефекту.
Встановлено, що введення нової НЗ в експериментальну схему може мати на меті включення в гіпотезу, що перевіряється, нового відношення (ефекту впливу другої НЗ на той же базисний процес чи ефекту сполуки їх умов).
Згідно з Т. В. Корніловою введення другої змінної можливе також із метою розведення різних базисних процесів, що актуалізуються за різних рівнів основної НЗ.
Слід також зазначити, що використання факторних схем дозволяє підвищити і зовнішню валідність. На думку Р. Готтсданкера, це найбільш характерно для випадків, коли потрібно перевірити гіпотезу про безпосередню просту дію НЗ.
44. Специфіка планування та проведення факторного експерименту.
Факторні експерименти застосовуються тоді, коли необхідно перевірити складні гіпотези про взаємозв'язки між змінними. Загальний вид подібної гіпотези: «Якщо А1, А2,..., Аn, то В». Такі гіпотези називаються комплексними, комбінованими та ін Факторні експерименти є частковим випадком багатовимірного дослідження, в ході проведення якого намагаються встановити відношення між кількома незалежними і кількома залежними змінними. У факторному експерименті перевіряються одночасно два типи гіпотез: 1) гіпотези про роздільний вплив кожної з незалежних змінних; 2) гіпотези про взаємодію змінних, а саме - як присутність однієї з НЗ впливає на ефект впливу на іншу. Факторний експеримент будується за факторним планом. Факторне планування експерименту полягає в тому, щоб всі рівні незалежних змінних поєднувалися один з одним. Число експериментальних груп дорівнює числу сполучень рівнів всіх незалежних змінних.
Існує безліч варіантів факторних планів, але на практиці застосовуються далеко не всі. Найчастіше використовуються факторні плани для двох незалежних змінних і двох рівнів типу 2х2. Для складання плану застосовується принцип балансування.
НЗ2 |
НЗ1 |
|
А1 |
А2 |
|
В1 |
А1В1 |
А2В1 |
В2 |
А1В2 |
А2В2 |
Рідше використовуються чотири незалежні рандомізовані групи. Для оброблення результатів застосовується дисперсійний аналіз за Фішером.
Так само рідко використовуються інші версії факторного плану, а саме: 3х2 або 3х3.
У загальному випадку план для двох незалежних змінних виглядає як N х М. Застосування таких планів обмежується тільки необхідністю набору більшого числа рандомізованих груп. Обсяг експериментальної роботи надзвичайно зростає з додаванням кожного рівня будь-якої НЗ.
Плани, використовувані для дослідження впливу більше двох незалежних змінних, застосовуються рідко. Для трьох змінних вони мають загальний вигляд L х М х N.
Найчастіше застосовуються плани 2х2х2: «три НЗ - два рівні». Спрощення повного плану з трьома незалежними змінними виду L х М х N є планування за методом «латинського квадрата». «Латинський квадрат» застосовують тоді, коли потрібно дослідити одночасний вплив трьох змінних, які мають два рівні або більше. Принцип «латинського квадрата» полягає в тому, що два рівні різних змінних зустрічаються в експериментальному плані тільки один раз. Тим самим процедура значно спрощується, не кажучи про те, що експериментатор позбавляється необхідності працювати з величезними вибірками.
|
L1 |
L2 |
L3 |
М1 |
A1 |
В2 |
С3 |
М2 |
В2 |
С3 |
А1 |
м3 |
С3 |
А1 |
В2 |
1. L1, L2, L3
2. М1, М2, М3
3. А, В, С
«Латинський квадрат» дозволяє значно скоротити число груп. Контролюються ефекти однорідного і неоднорідного переносу. Зберігаються ефекти ряду і цент рації.
Більш складний план за методом «греко-латинського квадрата» застосовується дуже рідко. З його допомогою можна досліджувати вплив на ЗЗ чотирьох НЗ. Суть його в наступному: до кожної латинської групи плану з трьома змінними приєднується грецька буква, що позначає рівні четвертої змінної.
Структура плану:
|
L1 |
L2 |
L3 |
М1 |
А |
В |
С |
М2 |
В |
С |
А |
М3 |
С |
А |
В |
2. М1, М2, М3
3. А, В, С
4. , , Для обробки даних застосовується метод дисперсійного аналізу Фішера. Головна проблема, яку вдається вирішити в факторному експерименті і неможливо вирішити, застосовуючи кілька звичайних експериментів з однією НЗ, - визначення взаємодії двох змінних.