87. Специфіка методу анамнезу.

Анамнез – це сукупність даних, отриманих при методичному обстеженні шляхом розпитування самого обстежуваного або осіб, які його знають.

Метод психологічного аналізу історії хвороби був запропонований в 1965 р. в їх зіставленні з даними експериментально-психологічних досліджень. При такому підході мають місце дві групи фактів: одна з них стосується порушення ієрархії мотивів, інша - способу формування нової потреби (патологічної). Дані анамнезу про розвиток хворих, умови життя, перенесені хвороби, операції, травми, вагітність, хронічні патології, спадковість.

Психолог з’ясовує ці дані для використання в діагностиці, вибору методу для лікування або профілактики.

В клініці: анамнез – сукупність даних про хворобу, які лікар отримує від хворого і використовує для встановлення правильного діагнозу.

В практиці роботи з дітьми, особливо в клініко-психологічній діагностиці, анамнез розуміється як історія розвитку дитини взагалі (історія хвороби стає складовою частиною загальної історії розвитку дитини).

Головне завдання психологічного анамнезу – отримання відомостей про індивідуально-психологічні властивості особистості хворого, ставлення до хвороби, психологію хворого, наявність психологічних розладів.

Анамнез поділяється на:

1) Анамнез хвороби:

- коли захворіла людина;

- коли і чому вернулась за медичною допомогою;

- як вплинула хвороба на трудові стосунки, на працездатність, на стосунки в сім'ї, на стосунки з друзями;

- як вплине хвороба на подання життя і т.п.

2) Анамнез життя:

- розпитування про батьків і родичів, їхні хвороби;

- перенесені в минулому хвороби

- як переносились госпіталізації

- професійний шлях і діяльність, задоволення ними

- розвиток і стан сімейних і інтимних стосунків і т.п.

Крім того, анамнез поділяється ще на:

1 – суб’єктивний анамнез: факти, які інформує про себе сам хворий;

2 – об’єктивний анамнез: факти, які сповіщаються родичами, друзями, співпрацівниками хворого.

Ці відомості доповнюють один одного і дають можливість зібрати найповніший матеріал про психічні особливості хворого.

Інколи метод анамнезу застосовують і для лікування здорових людей.

88. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості.

Категорії особистості присвячено безліч теорій; зібраний величезний експериментальний матеріал, що відноситься до дослідження особистості. Разом з тим, як відзначають деякі західні психологи, немає прогресу в цьому напрямку: теоретичні посилки, інтерпретація емпіричних фактів, уявлення про структуру та провідних параметрах особистості настільки різні і не узгоджуються між собою, що встановити істину, відмовившись від якихось теорій через за їх неспроможності, практично неможливо.

Крім цього, багато психологічні теорії особистості неповні, однобічні і дуже туманні, що не дозволяє визначити як поняття особистості, так і її складові.

У психології реальним базисом особистості людини визнається сукупність її суспільних відносин, що реалізуються через різноманіття діяльностей. Суспільство розглядається не просто деякою зовнішнім середовищем особистості. Вона об'єктивно включена в систему суспільних відносин, і цим визначається формування структури особистості, утвореною комплексом властивостей, - мотивів, прагнень, установок, звичок і т. д. Але детермінованість особистості суспільними відносинами не означає, що вона є їх пасивним утворенням. Як включення особистості в систему відносин, так і її участь в них можуть здійснюватися тільки як активний процес. Формуючись, особистість сама починає визначати розвиток усіх психічних феноменів людини.

Особистість розуміється як системна якість, що характеризує включеного в суспільні відносини індивіда. Це системна якість здобувається індивідом у предметній діяльності, при взаємодії і спілкуванні з іншими людьми.

Численні і різноманітні прояви особистості обумовлені, з одного боку, її структурою, а з іншого - визначаються ситуаціями і умовами її реальної життєдіяльності. З точки зору виявлення та аналізу структури особистості в сучасній психологічній діагностиці найбільш поширеними є дві великі групи методів - опитувальники і проективні методики.

Особистісні опитувальники (стандартизовані самозвіти) - це сукупність методичних засобів, що використовуються для виявлення та оцінки окремих властивостей і проявів особистості.

Проективна техніка - це група методика, призначених для діагностики особистості, для яких характерний більшою мірою глобальний підхід до оцінки особистості, а не виявлення окремих її рис.

Соціально-психологічна діагностика особистості:

• тести;

• анкети;

• опитувальники;

• соціометрія;

• референтометрія;

• інтерв’ю

• бесіда.