84. Валідність психогенетичних досліджень.

Генеалогічний метод. Аналіз родоводу не дозволяє строго розділити вплив середовища та генотипу на ознаки, оскільки складова середовища ніяк не контролюється. Низька внутрішня валідність методу аналізу родоводів обмежує його застосування в психол. досл-ні. Ще одне джерело порушення – нерандомізованість вибірки.

Метод близнюків. Різниця впливів середовища на ДЗ і МЗ близнюків може вплинути на зчеплення вкладів середовищного і генетичного факторів – внутрішня валідність.

Якщо між близнюками і однонародженими є систематичні відмінності, то висновки, отримані на близнюках не можна переносити на популяцію в цілому – зовнішня валідність.

Внутрішньосімейні кореляції. Немає контролю за факторами спільного та різного середовища. Генетичний та середовищний вплив зкореговані: очевидно, що більш схожі родичі розвиваються у більш схожому середовищі.

Метод прийомних дітей є найваліднішим із методів психогенетики. У ньому єдиний спосіб контролю впливу генетичних та середовищних факторів.

Обмеження: рандомізація вибірки, схожість рис біологічних та прийомних батьків, пренатальні впливи

85. Специфіка патопсихологічного експерименту.

Специфіка дослідження:

1. Дивність поведінки – необхідність приймати певність поведінки.

2. Постійність поведінки – вимагає щоб дивна або асоціальна поведінка була тривалою.

3. Соціальне відхилення – наскільки поведінка людини радикально відхилена від очікуваної нормальності.

4. Душевні страждання.

5. Психологічні перешкоджання – коли людина виявляє, що вона незадоволена власним життям.

6. Вплив на функціонування.

Патопсихологічне дослідження включає в себе наступні компоненти: експеримент, бесіда з хворою людиною, спостереження за поведінкою хворої людини під час проведення дослідження, аналіз історії життя, співставлення експериментальних даних з історією життя, інтерпретація результатів.

Одним з основних принципів патопсихологічного дослідження є системний якісний аналіз порушених форм психічної діяльності.

Змінене відношення виступає індикатором зміни особистості.

Сполука 2 основних прийомів:

1. Орієнтація психолога на специфіку індивідуального випадку.

2. Орієнтування на нормативні показники.

Патопсихологія включає квазі експериментальний прийом. Він полягає в порівнянні здорових і хворих людей.

В патопсихологічному експерименті :

З.З. виступає базисний процес: міра конкретності, узагальності мислення досліджуваного.

Н.З. в якості експериментального впливу виступає експериментальна проба чи фактор хвороби.

Комплексна методика:

1. Піктограми:

2. Класифікація

3. Тлумачення прислів’я методик.

4. Переказ коротких оповідань

86. Основні принципи патопсихологічного експерименту. Експериментальні схеми та змінні.

Основні принципи патопсихологічного дослідження (за Бєхтеревим):

1. якісний аналіз розладу психіки;

2. використання комплексу методик;

3. особистісний підхід;

4. співвідношення результатів дослідження з даними здорових осіб відповідного віку, статі, освіти.

Загальні принципи:

1. системний якіний аналіз з порушень психічної діяльності;

2. апеляція до особистості хворого, актуалізація його особистісних відношень;

3. виявляються не тільки порушення, але й ті, що залишилися збереженими функції для опори на них у психокорекцій ній роботі.

Принципи побудови експерименту:

1.принцип моделювання звичайної психічної діяльності;

2.спрямованість на якісний аналіз психічної діяльності хворих 3. експеримент вимагає точної і об'єктивної реєстрації фактів: Абсолютно неприпустимо вести експеримент без протоколу Для кожної експериментальної методики існує зазвичай своя, особлива форма протоколу і особливий спосіб обробки експериментальних даних.

Експериментальні схеми і змінні. При реалізації міжгрупових схем порівняння патопсихологічне дослідження представляє собою експеримент, де в якості експериментального чинника, чи незалежної змінної (НЗ), виступає відміннність груп «здорові-хворі» люди. При порівнянні (за конкретними методиками) «експериментальних» груп хворих і «контрольних» груп здорових досліджуваних реалізується припущення про НЗ як специфічну для даної групи внутрішню умову, що викликає зміни показників. У той же час уявлення про НЗ може бути пов'язане із змінною в експериментальному завданні зовнішньою умовою діяльності досліджуваного. Тому в патопсихологічному дослідженні слід розрізняти, що розглядається як НЗ: експериментальний вплив у вигляді функціональної проби або «фактор хвороби».