65. Порівняльний аналіз інтерв'ю та анкетування.

Вибір типу опитування залежить від умов і завдань дослідження. Анкетування доцільно проводити у випадках, коли необхідно:

• з'ясувати думки людей з гострих суперечливих або інтимних питань;

• опитати велику кількість людей за короткий термін, особливо при їх зосередженні на значній території.

Інформація, що отримується в інтерв'ю, більш повна, глибока і певна, ніж анкетна. Якщо, заповнюючи анкету, людина може ухилитися від відповідей, то в інтерв'ю їй це зробити важче. Інтерв'ю може супроводжуватися наглядом, що дає додаткову інформацію. Але зате анкетування вимагає менше витрат, часу та коштів і може виконуватися менш кваліфікованими фахівцями, ніж інтерв'ю. В інтерв'ю на хід і результати опитування значний вплив можуть мати особистісні властивості дослідника, що виключено при анкетуванні. В анкетах часто даються більш щирі відповіді, ніж в інтерв'ю, так як людям здається, що анкета більшою мірою гарантує анонімність.

Масове опитування шляхом анкетування дає репрезентативні результати, але в більш вузькій сфері проблем, ніж можливо в інтерв'ю. Нарешті, анкета більш пристосована, ніж протокол інтерв'ю, для комп'ютерної обробки даних.

У масових опитуваннях доцільно поєднувати обидва види. Для інтерв'ю зазвичай відбирають 5-6% з опитаних через анкету. Дані такого контрольного інтерв'ю дозволяють перевірити надійність і достовірність анкетних даних, а також підвищити якість інтерпретації результатів в цілому.

66. Специфіка группового сфокусованого інтерв’ю. Методологічні особливості фокус-груп.

Метод фокус-груп – це базовий груповий якісного аналізу інф-ї. Являє собою групове інтерв’ю у вигляді групової дискусії.

Групова дискусія, або метод "фокус-групи", - спосіб виявити розходження в розумінні деякої проблеми, події, явищ життя певними групами людей. Метод групових дискусій широко використовується в прикладних маркетингових дослідженнях, при вивченні купівельного попиту, реакцій на рекламу, ставлення до політичних діячів і т. п. Даний метод в деякому сенсі комбінує кількісний і якісний підходи, так як групи повинні свідомо репрезентувати деяку спільність.

Дискусію веде модератор, тобто сам дослідник чи співробітник дослідницького колективу. Він пропонує тему (про що запрошені для дискусії завідомо оповіщені) і стимулює учасників до суперечки, висловлення своїх думок, відмінних від вже запропонованих. Питання модератора ретельно обмірковують і слідують програмним цілям. Разом з тим модератор винахідливо направляє дискусію, а її зміст, як і поведінка учасників, підлягають якісному аналізу і в сенсі аргументації, і з точки зору лексики, інтонацій, коротше - всіх доступних свідчень, які дозволяють проникнути в сенс висловлювань, саме той сенс, який вкладають в судження самі учасники дії.

Дослідник фокусує увагу і на предметі обговорення, і на конкретній групі представників якоїсь особливої ​​спільності (соціальної верстви; професії; групи, що підтримує деякий громадський рух; фанатів "поп-зірки"; потенційних покупців конкретного товару і т. д.)

Склад групи визначається метою і завданнями дослідження. Це можуть бути представники полярних спільнот (скажімо, прихильники і противники певної політичної партії, любителі жанру в мистецтві і байдужі до нього), гомогенна група (студенти, пенсіонери, військові), "цільова" (слухачі, читачі якогось джерела масової інформації), " випадкова "група (люди, раптово пережили загальне лихо ...). Чисельність таких груп - до 15 осіб.

Дискусія записується на аудіоплівку, але часто - на відеокасету з тим, щоб згодом ретельно проаналізувати її зміст і осмислити його відповідно до завдань дослідження.