50. Асоціанізм як особливий напрям в психології. Дія механізму асоціювання.

Асоціанізм – один з основних напрямків світової псих. думки, що пояснює динаміку псих. процесів принципом асоціації.

Уперше постулати детермінізму були сформульовані Арістотелем. У 17 ст. цю ідею зміцнило механо-детерміністське вчення про психіку: організм представлявся у вигляді машини, що запам’ятовує сліди зовн. впливів, так що поновлення одного зі слідів автоматично спричиняє появу іншого. Джерела асоціанізму беруть початок у правилі, сформульованому Спінозою: асоціація – це специфічні зв’язки, що встановлюються між ідеями. У 18 ст. принцип асоціації ідей був розповсюджений на всю сферу психічного, але одержав принципово ін.. трактування. Бертлі, Юнг розглядали його як асоціацію, як зв’язок феноменів у свідомості людини. В свою чергу Д,Бартлі створив систему матеріалістичного асоціанізму. З 17 по 19 ст. були сформульовані 2 погляди щодо трактування асоціацій:

• матеріалістичні (Декарт, Гоббс, Локк, Гартлі);

• ідеалістичні (Бертлі, Мілль).

Матеріалістичний напрям в асоціативній психології являв собою застосування ідей механістичного природознавства до розуміння психічних процесів і тому відзначався емпіризмом та метафізичними ідеями, які були переосмислені в працях Сєченова, Павлова.

Ідеалістичний напрям асоціативної психології захищав суб’єктивістське розуміння асоціацій як незалежних від об’єктивної дійсності та анатомо-фізіологічної основи чисто псих. зв’язків.

Завдяки успіхам біології і нейрофізіології асоціанізм був перебудований Гельмгольцем, який почав використовувати нові погляди на асоціацію у своїх досл-ях, присвячених органам почуття. Ч. Дарвін зробив важливий внесок при вивченні емоцій. Спенсер еволюційний підхід) допоміг визначити адаптивну роль психіки у філогенезі. Детерміновані елементи асоціанізму в трансформованому вигляді були сприйняті Павловим у його вченні про умовний рефлекс.

Асоціація (лат. asociatio – з’єднання) – це зв’язок між психічними явищами, при якому актуалізація одного з них спричиняє появу іншого. Термін ввів Джон Локк. Серед вітчизняних фізіологів проблемою асоціацій займались Сєченов, Павлов.

Поняття склалося у філософських вченнях стародавнього світу – Арістотель.

Фізіологічним механізмом асоціацій є тимчасові нервові зв’язки, які виникають в ЦНС під впливом об’єктивно діючих подразників.

51. Специфіка асоціативного експерименту, його види, призначення.

Асоціативний експеримент - різновид психологічного експерименту, при якому досліджуваному пред’являють різні подразники, щоб викликати в нього відповідні асоціації. Був запропонований одночасно К.Г. Юнгом, М. Вертгеймером і Д. Кляйном і призначений для дослідження мотивації особистості. У ньому досліджуваному пропонується щонайшвидше відповідати на набір слів-стимулів будь-яким словом, яке приходить йому в голову. При цьому виникаючі асоціації реєструються за їх типом, частотою однорідних асоціацій, часом між словом-стимулом і відповіддю досліджуваного. Також фіксуються поведінкові і фізіологічні реакції. На підставі цих даних робиться висновок про приховані бажання і „афективні комплекси “ досліджуваного. Подальший розвиток ця методика отримала в дослідженнях А.Р. Лурії, який запропонував так звану „сполучну моторну методику “, при використанні якої досліджуваний повинен одночасно із словесною відповіддю робити певні рухи двома руками (наприклад, натискати двома вказівними пальцями на два телеграфні ключі). При цьому аналіз рухової координації дозволяє істотно розширити можливості діагностики афективних реакцій досліджуваного.

Види :

1.Вільний (прямий) асоціативний експеримент полягає в тому, що респонденту пропонують відповісти словом, що перше спало йому на думку після пред’явлення стимулу.

2.Спрямований (керований) асоціативний експеримент. При цьому виді експериментатор певним чином обмежує вибір реакції досліджуваного. Наприклад, пропонує дати означення до стимула лише іменником або прикметником.

3.Ланцюговий асоціативний експеримент. Респонденту пропонують відповідати будь-якою к-стю реакцій на слово-стимул, не встановлюючи жодних формальних або семантичних обмежень. Застосовується найчастіше в психотерапії.

Можуть тако використовуватись змішування різних видів.