
- •1. Критерії науковості в психології. Поняття наукового методу.
- •2. Функції психологічного експериментування в психологічній науці. Становлення нормативів експериментального дослідження.
- •Види психологічних досліджень.
- •5. Сучасна систематика методів психологічного дослідження.
- •6. Характеристика основних класифікацій методів психологічного дослідження.
- •7. Специфіка етичних принципів психолога та кодекс поведінки.
- •Специфіка проблеми розповсюдження та використання даних.
- •9. Проблема використання обману в дослідженні.
- •10. Специфіка дебріфінгу.
- •11. Використання тварин у дослідженні.
- •12. Специфіка проблеми щодо винагород учасникам дослідження.
- •13. Психологічне спостереження як метод і методика.
- •17. Інтроспекція як специфічний метод психології.
- •18. Характеристика експерименту як методу психологічного дослідження.
- •19. Співвідношення змінних в експерименті.
- •20. Вимоги до процедури пред'явлення незалежної змінної.
- •22. Валідність психологічного експерименту.
- •23. Фактори, що загрожують валідності експерименту
- •25. Особливості контролю незалежних змінних та проблема експериментальних впливів.
- •26. Контроль зовнішніх змінних.
- •27. Типи контролю експериментів.
- •29. Специфіка конструювання груп досліджуваних.
- •30. Основні різновиди експерименту та їх характеристика.
- •31. Основні процедури психологічного виміру.
- •32. Специфіка шкалювання.
- •33. Види шкал вимірів.
- •34. Специфіка кореляційного дослідження.
- •35. Плани кореляційного дослідження
- •36. Коефіцієнти кореляції.
- •37. Статистичні гіпотези.
- •38. Конкуруючі теорії та конкуруючі гіпотези.
- •39. Сутність статистичного аналізу даних.
- •40. Достовірні та артефактні висновки в експериментальному дослідженні. Основні джерела артефактних висновків.
- •42. Основні недоліки доекспериментальних планів.
- •43. Сутність істинних експериментальних планів, їх різновиди.
- •2. План для двох рандомізованих груп з попереднім і кінцевим виміром зз.
- •45. Особливості гіпотез в факторному експерименті.
- •44. Специфіка планування та проведення факторного експерименту.
- •46. Переваги факторних експериментів.
- •47. Специфіка багаторівневих експериментів.
- •48. Специфіка квазіекспериментів. Основні плани.
- •49. Специфіка квазіекспериментальних планів.
- •50. Асоціанізм як особливий напрям в психології. Дія механізму асоціювання.
- •51. Специфіка асоціативного експерименту, його види, призначення.
- •52. Місце асоціативного експерименту серед інших методів психології. Особливості асоціювання при афектах.
- •53. Часова характеристика реакцій людини. Парадигми часової реакції.
- •54. Методика хронометричних дослідів.
- •56. Специфіка вербально-комунікативних методів.
- •57. Сутність психологічної бесіди. Види психологічної бесіди.
- •62. Сруктупа інтерв’ю.
- •63. Вимоги до інтерв'юера
- •64. Специфіка анкетування як опитувального методу. Види анкетування. Основні принципи конструювання анкети.
- •65. Порівняльний аналіз інтерв'ю та анкетування.
- •66. Специфіка группового сфокусованого інтерв’ю. Методологічні особливості фокус-груп.
- •67. Соціально-психологічні характеристики фокус-груп.
- •68. Процедура та методичні прийоми фокус-групи.
- •69.Особливості складання сценарію фокус-групи та плану інтерв’ю.
- •70. Стратегії модератора на різних етапах фокус-групи.
- •71. Шляхи підвищення валідності даних фокус-групи.
- •72. Специфіка моделювання як пізнавального методу.
- •73. Загальне уявлення про модель. Функції моделей.
- •74. Специфіка психологічних моделей.
- •75. Основні напрямки моделювання в психології.
- •76. Специфіка архівного дослідження. Види архівних досліджень, їх оцінка. Методи вивчення документів.
- •77. Сутність контент-аналізу.
- •78. Основні етапи контент-аналітичного дослідження.
- •79. Специфіка біографічного методу. Основні джерела біографічної інформації. Різновиди біографічного методу, їх характеристика.
- •80. Специфіка психосемантичних методів. Основні різновиди психосемантичних методів, їх характеристика.
- •81. Сутність кроскультурного дослідження. Об’єкт та предмет кроскультурних досліджень.
- •82. Типи кроскультурних досліджень. Специфіка планування та проведення кроскультурного дослідження.
- •83. Специфіка психогенетичного дослідження. Система психогенетичних методів, їх характеристика.
- •2. Аналіз родословності (генеалогічний метод)
- •84. Валідність психогенетичних досліджень.
- •85. Специфіка патопсихологічного експерименту.
- •86. Основні принципи патопсихологічного експерименту. Експериментальні схеми та змінні.
- •87. Специфіка методу анамнезу.
- •88. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості.
- •89. Різновиди методів соціально-психологічної діагностики особистості, їх характеристика.
- •90.Перші кроки комп’ютеризації психологічних досліджень.
- •91. Специфіка комп’ютеризованого психологічного експерименту.
- •92. Проблема психологічних наслідків комп’ютеризації.
- •93. Особливості опосередкованих Інтернетом досліджень.
- •94. Експериментування за допомогою Інтернету.
- •95. Проблема експериментального контролю в дослідженнях, опосередкованих Інтернетом.
- •96. Валідність досліджень, опосередкованих Інтернетом.
- •97. Підбір учасників досліджень, опосередкованих Інтернетом.
- •98. Сайти-лабораторії.
- •99. Взаємодія психолога з досліджуваними та клієнтами.
- •100. Відмінність позиції клієнта від позиції досліджуваного.
- •101. Загальні принципи поведінки психолога в ситуації спілкування з клієнтом.
- •102. Структура та оформлення письмового наукового звіту.
50. Асоціанізм як особливий напрям в психології. Дія механізму асоціювання.
Асоціанізм – один з основних напрямків світової псих. думки, що пояснює динаміку псих. процесів принципом асоціації.
Уперше постулати детермінізму були сформульовані Арістотелем. У 17 ст. цю ідею зміцнило механо-детерміністське вчення про психіку: організм представлявся у вигляді машини, що запам’ятовує сліди зовн. впливів, так що поновлення одного зі слідів автоматично спричиняє появу іншого. Джерела асоціанізму беруть початок у правилі, сформульованому Спінозою: асоціація – це специфічні зв’язки, що встановлюються між ідеями. У 18 ст. принцип асоціації ідей був розповсюджений на всю сферу психічного, але одержав принципово ін.. трактування. Бертлі, Юнг розглядали його як асоціацію, як зв’язок феноменів у свідомості людини. В свою чергу Д,Бартлі створив систему матеріалістичного асоціанізму. З 17 по 19 ст. були сформульовані 2 погляди щодо трактування асоціацій:
матеріалістичні (Декарт, Гоббс, Локк, Гартлі);
ідеалістичні (Бертлі, Мілль).
Матеріалістичний напрям в асоціативній психології являв собою застосування ідей механістичного природознавства до розуміння психічних процесів і тому відзначався емпіризмом та метафізичними ідеями, які були переосмислені в працях Сєченова, Павлова.
Ідеалістичний напрям асоціативної психології захищав суб’єктивістське розуміння асоціацій як незалежних від об’єктивної дійсності та анатомо-фізіологічної основи чисто псих. зв’язків.
Завдяки успіхам біології і нейрофізіології асоціанізм був перебудований Гельмгольцем, який почав використовувати нові погляди на асоціацію у своїх досл-ях, присвячених органам почуття. Ч. Дарвін зробив важливий внесок при вивченні емоцій. Спенсер еволюційний підхід) допоміг визначити адаптивну роль психіки у філогенезі. Детерміновані елементи асоціанізму в трансформованому вигляді були сприйняті Павловим у його вченні про умовний рефлекс.
Асоціація (лат. asociatio – з’єднання) – це зв’язок між психічними явищами, при якому актуалізація одного з них спричиняє появу іншого. Термін ввів Джон Локк. Серед вітчизняних фізіологів проблемою асоціацій займались Сєченов, Павлов.
Поняття склалося у філософських вченнях стародавнього світу – Арістотель.
Фізіологічним механізмом асоціацій є тимчасові нервові зв’язки, які виникають в ЦНС під впливом об’єктивно діючих подразників.
51. Специфіка асоціативного експерименту, його види, призначення.
Асоціативний експеримент - різновид психологічного експерименту, при якому досліджуваному пред’являють різні подразники, щоб викликати в нього відповідні асоціації. Був запропонований одночасно К.Г. Юнгом, М. Вертгеймером і Д. Кляйном і призначений для дослідження мотивації особистості. У ньому досліджуваному пропонується щонайшвидше відповідати на набір слів-стимулів будь-яким словом, яке приходить йому в голову. При цьому виникаючі асоціації реєструються за їх типом, частотою однорідних асоціацій, часом між словом-стимулом і відповіддю досліджуваного. Також фіксуються поведінкові і фізіологічні реакції. На підставі цих даних робиться висновок про приховані бажання і „афективні комплекси “ досліджуваного. Подальший розвиток ця методика отримала в дослідженнях А.Р. Лурії, який запропонував так звану „сполучну моторну методику “, при використанні якої досліджуваний повинен одночасно із словесною відповіддю робити певні рухи двома руками (наприклад, натискати двома вказівними пальцями на два телеграфні ключі). При цьому аналіз рухової координації дозволяє істотно розширити можливості діагностики афективних реакцій досліджуваного.
Види :
1.Вільний (прямий) асоціативний експеримент полягає в тому, що респонденту пропонують відповісти словом, що перше спало йому на думку після пред’явлення стимулу.
2.Спрямований (керований) асоціативний експеримент. При цьому виді експериментатор певним чином обмежує вибір реакції досліджуваного. Наприклад, пропонує дати означення до стимула лише іменником або прикметником.
3.Ланцюговий асоціативний експеримент. Респонденту пропонують відповідати будь-якою к-стю реакцій на слово-стимул, не встановлюючи жодних формальних або семантичних обмежень. Застосовується найчастіше в психотерапії.
Можуть тако використовуватись змішування різних видів.