Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
683.01 Кб
Скачать

43. Сутність істинних експериментальних планів, їх різновиди.

План «істинного» експериментального дослідження відрізняється від інших наступними найважливішими ознаками: 1) застосуванням однієї зі стратегій створення еквівалентних груп, найчастіше - рандомізації; 2) наявністю експериментальної і, як мінімум, однієї контрольної групи; 3) завершенням експерименту тестуванням і порівнянням поведінки групи, яка зазнавала експериментального впливу (X1), з групою, яка не зазнавала Х0. Класичним варіантом плану є план для 2 незалежних груп. У психологіі планування експерименту починає застосовуватися з перших десятиліть ХХ ст. Існують три основні версії цього плану. При їх описі будемо користуватися символізацією, запропонованою Кемпбеллом. 1. План для двох рандомізованих груп з виміром ЗЗ після впливу. Його автор - Р.А. Фішер.

Структура плану: Експериментальна група R Х Взз Контрольна група R Взз Тут R-рандомізація, Х-вплив, Взз – вимір ЗЗ. Якщо необхідно використовувати не 1 рівень впливу, то застосовуються плани з декількома експериментальними групами (по числу рівнів впливу) і однієї контрольної. Якщо ж потрібно контролювати вплив однієї з додаткових змінних, то застосовують план з 2 контрольними групами і 1 експериментальною.

Цей план рекомендується використовувати в тому випадку, коли немає можливості або необхідності проводити попереднє тестування випробовуваних. Якщо рандомізація проведена якісно, ​​то цей план є найкращим, дозволяє контролювати більшість джерел артефактів, крім того, для нього застосовні різні варіанти дисперсійного аналізу. Даний план характеризується дуже хорошою внутрішньою валідністю, а стосовно зовнішньої можливе ускладнення:

1. Стосовно такого фактору – взаємодія складу груп та Х-впливу.

2. Реакція досліджуваних на експеримент.

2. План для двох рандомізованих груп з попереднім і кінцевим виміром зз.

Структура плану: Експериментальна група R В1зз Х В2зз Контрольна група R В3зз В4зз Головне джерело артефактів, що порушує зовнішню валідність процедури, - взаємодія виміру ЗЗ з експериментальним впливом. Однак за допомогою цього плану можна контролювати інші зовнішні змінні. Контролюється фактор «історії» («фону»), так як у проміжку між першим і другим виміром ЗЗ обидві групи піддаються однаковим («фоновим») впливів. Отже, хороша внутрішня валідність. Гіпотезу про значущий вплив незалежної змінної на залежну можна прийняти в тому випадку, якщо виконуються дві умови: а) відмінності між В1зз і В2зз значущі, а між В3зз і В4зз - незначущі і б) відмінності між В2зз і В4зз значущі. У разі значущості відмінностей приймається експериментальна гіпотеза про вплив незалежної змінної на залежну. 3) План Соломона (1949) використовується при проведенні експерименту на чотирьох групах досл-их: 2 експ-і, 2 контр.-і.

Структура плану: Експериментальна група 1 R В1зз Х В2зз Контрольна група 1 R В3зз В4зз

Експериментальна група 2 R Х В5зз Контрольна група 2 R В6зз План Соломона є об'єднання двох раніше розглянутих планів: першого, коли не проводиться попереднє тестування, і другого - «тест-вплив-ретест». За допомогою «першої частини» плану можна контролювати ефект взаємодії першого тестування та експериментального впливу.

Соломон за допомогою свого плану виявляє ефект експериментального впливу чотирма різними способами: при порівнянні 1) В1зз і В2зз, 2) В2зз і В4зз 3) В3зз і В5зз 4) В5зз і В6зз . Якщо провести порівняння В6зз з В1зз і В3зз, то можна виявити спільний вплив ефектів природного розвитку й «історії» (фонових впливів) на ЗЗ. З метою перевірки збереження в часі ефекту впливу незалежної змінної на залежну застосовують наступну модифікацію плану Соломона:

Експериментальна група 1 R В1зз Х В2зз Контрольна група 1 R В3зз В4зз

Експериментальна група 2 R В5зз Х В6зз Контрольна група 2 R В7зз В8зз

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]