42. Основні недоліки доекспериментальних планів.

Доекспериментальні плани, точніше - дослідження, які проводилися і проводяться до сих пір за певними схемами, не враховують вимог, що пред'являються до плану класичного експериментального дослідження. Причина - незнання цих вимог або неможливість їх врахування при проведенні реального дослідження в конкретних умовах. Дослідження за схемою доекспериментальних планів проводилися ще до виникнення теорії планування експерименту.

Доекспериментальні плани слугують , швидше, в якості ілюстрації. В практиці наукових досліджень по можливості їх слід уникати. Кемпбелл виділяє три види доекспериментальних планів: а) дослідження одиничного випадку; б) план з попереднім і кінцевим тестуванням однієї групи і в) порівняння статистичних груп. Дослідження одиничного випадку відноситься до області минулого. Однократно тестується одна група, що зазнає впливу. Контроль зовнішніх змінних і НЗ повністю відсутній. У такому «дослідженні» немає ніякого матеріалу для порівняння. А з нього ж зазвичай починається будь-яка наукова робота. Такого роду дослідження, як правило, проводяться на перших етапах наукової діяльності для зіставлення їх результатів з буденними уявленнями про реальність. Але наукової інформації вони не несуть. План з попереднім і кінцевим тестуванням однієї групи часто застосовується в соціологічних, соціально-психологічних і педагогічних дослідженнях. У цьому плані відсутня контрольна вибірка, тому не можна стверджувати, що зміни ЗЗ, реєстровані в процесі тестування, викликані саме зміною НЗ. Між початковим і кінцевим тестуванням відбуваються і інші «фонові» події, що впливають на досліджуваних нарівні з НЗ. Крім того, цей план не дозволяє контролювати ефект «природного розвитку»: протягом короткого часу - зміна стану досліджуваного (втома, монотонність, нудьга тощо), а протягом тривалого часу - зміни особистісних рис. Нарешті, ефект тестування - вплив попереднього обстеження на подальше - може бути ще одним неконтрольованим фактором, що впливає на зміну залежної змінної. Можна перерахувати й інші джерела артефактів - зовнішні змінні, які не контролюються цим планом. Третій варіант доекспериментального плану - порівняння статистичних груп, або, точніше, план для двох нееквівалентних груп з тестуванням після впливу. Цей план кращий за попередній хоча б тим, що дозволяє враховувати ефект тестування завдяки введенню контрольної групи, а також частково контролювати вплив «історії» - фонових впливів на досліджуваних, і ряд інших зовнішніх змінних (інструментальну похибку, регресію і ін.). Але за допомогою цього плану неможливо врахувати ефект природного розвитку, так як немає матеріалу для порівняння стану досліджуваних на даний момент з їх початковим станом (нема попереднього тестування). Цей доексперіментальний план поширений в психологічній дослідницькій практиці. Для порівняння результатів контрольної та експериментальної груп використовується t-критерій Стьюдента. Завжди треба мати на увазі, що відмінності в результатах тестування можуть бути обумовлені не експериментальним впливом, а різницею складу груп. Цей план, якщо відкинути експериментальне вплив, цілком застосовний в кореляційному дослідженні, але його не слід використовувати для перевірки гіпотез про причинний зв'язок двох змінних.