
- •1. Критерії науковості в психології. Поняття наукового методу.
- •2. Функції психологічного експериментування в психологічній науці. Становлення нормативів експериментального дослідження.
- •Види психологічних досліджень.
- •5. Сучасна систематика методів психологічного дослідження.
- •6. Характеристика основних класифікацій методів психологічного дослідження.
- •7. Специфіка етичних принципів психолога та кодекс поведінки.
- •Специфіка проблеми розповсюдження та використання даних.
- •9. Проблема використання обману в дослідженні.
- •10. Специфіка дебріфінгу.
- •11. Використання тварин у дослідженні.
- •12. Специфіка проблеми щодо винагород учасникам дослідження.
- •13. Психологічне спостереження як метод і методика.
- •17. Інтроспекція як специфічний метод психології.
- •18. Характеристика експерименту як методу психологічного дослідження.
- •19. Співвідношення змінних в експерименті.
- •20. Вимоги до процедури пред'явлення незалежної змінної.
- •22. Валідність психологічного експерименту.
- •23. Фактори, що загрожують валідності експерименту
- •25. Особливості контролю незалежних змінних та проблема експериментальних впливів.
- •26. Контроль зовнішніх змінних.
- •27. Типи контролю експериментів.
- •29. Специфіка конструювання груп досліджуваних.
- •30. Основні різновиди експерименту та їх характеристика.
- •31. Основні процедури психологічного виміру.
- •32. Специфіка шкалювання.
- •33. Види шкал вимірів.
- •34. Специфіка кореляційного дослідження.
- •35. Плани кореляційного дослідження
- •36. Коефіцієнти кореляції.
- •37. Статистичні гіпотези.
- •38. Конкуруючі теорії та конкуруючі гіпотези.
- •39. Сутність статистичного аналізу даних.
- •40. Достовірні та артефактні висновки в експериментальному дослідженні. Основні джерела артефактних висновків.
- •42. Основні недоліки доекспериментальних планів.
- •43. Сутність істинних експериментальних планів, їх різновиди.
- •2. План для двох рандомізованих груп з попереднім і кінцевим виміром зз.
- •45. Особливості гіпотез в факторному експерименті.
- •44. Специфіка планування та проведення факторного експерименту.
- •46. Переваги факторних експериментів.
- •47. Специфіка багаторівневих експериментів.
- •48. Специфіка квазіекспериментів. Основні плани.
- •49. Специфіка квазіекспериментальних планів.
- •50. Асоціанізм як особливий напрям в психології. Дія механізму асоціювання.
- •51. Специфіка асоціативного експерименту, його види, призначення.
- •52. Місце асоціативного експерименту серед інших методів психології. Особливості асоціювання при афектах.
- •53. Часова характеристика реакцій людини. Парадигми часової реакції.
- •54. Методика хронометричних дослідів.
- •56. Специфіка вербально-комунікативних методів.
- •57. Сутність психологічної бесіди. Види психологічної бесіди.
- •62. Сруктупа інтерв’ю.
- •63. Вимоги до інтерв'юера
- •64. Специфіка анкетування як опитувального методу. Види анкетування. Основні принципи конструювання анкети.
- •65. Порівняльний аналіз інтерв'ю та анкетування.
- •66. Специфіка группового сфокусованого інтерв’ю. Методологічні особливості фокус-груп.
- •67. Соціально-психологічні характеристики фокус-груп.
- •68. Процедура та методичні прийоми фокус-групи.
- •69.Особливості складання сценарію фокус-групи та плану інтерв’ю.
- •70. Стратегії модератора на різних етапах фокус-групи.
- •71. Шляхи підвищення валідності даних фокус-групи.
- •72. Специфіка моделювання як пізнавального методу.
- •73. Загальне уявлення про модель. Функції моделей.
- •74. Специфіка психологічних моделей.
- •75. Основні напрямки моделювання в психології.
- •76. Специфіка архівного дослідження. Види архівних досліджень, їх оцінка. Методи вивчення документів.
- •77. Сутність контент-аналізу.
- •78. Основні етапи контент-аналітичного дослідження.
- •79. Специфіка біографічного методу. Основні джерела біографічної інформації. Різновиди біографічного методу, їх характеристика.
- •80. Специфіка психосемантичних методів. Основні різновиди психосемантичних методів, їх характеристика.
- •81. Сутність кроскультурного дослідження. Об’єкт та предмет кроскультурних досліджень.
- •82. Типи кроскультурних досліджень. Специфіка планування та проведення кроскультурного дослідження.
- •83. Специфіка психогенетичного дослідження. Система психогенетичних методів, їх характеристика.
- •2. Аналіз родословності (генеалогічний метод)
- •84. Валідність психогенетичних досліджень.
- •85. Специфіка патопсихологічного експерименту.
- •86. Основні принципи патопсихологічного експерименту. Експериментальні схеми та змінні.
- •87. Специфіка методу анамнезу.
- •88. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості.
- •89. Різновиди методів соціально-психологічної діагностики особистості, їх характеристика.
- •90.Перші кроки комп’ютеризації психологічних досліджень.
- •91. Специфіка комп’ютеризованого психологічного експерименту.
- •92. Проблема психологічних наслідків комп’ютеризації.
- •93. Особливості опосередкованих Інтернетом досліджень.
- •94. Експериментування за допомогою Інтернету.
- •95. Проблема експериментального контролю в дослідженнях, опосередкованих Інтернетом.
- •96. Валідність досліджень, опосередкованих Інтернетом.
- •97. Підбір учасників досліджень, опосередкованих Інтернетом.
- •98. Сайти-лабораторії.
- •99. Взаємодія психолога з досліджуваними та клієнтами.
- •100. Відмінність позиції клієнта від позиції досліджуваного.
- •101. Загальні принципи поведінки психолога в ситуації спілкування з клієнтом.
- •102. Структура та оформлення письмового наукового звіту.
36. Коефіцієнти кореляції.
Первісна обробка отриманих даних полягає в підрахунку коефіцієнтів статистичного зв’язку між двома і більше змінними.
Коеф. кореляції дає міру зв’язку між змінними і в тому випадку, якщо вони виміряні в різних одиницях чи в різних психологічних шкалах.
Вибір міри зв’язку визначається шкалою, з допомогою якої здійснені виміри.
При порівнянні метричних даних застосовується стандартний коефіцієнт кореляції К. Пірсона, а при порівнянні порядкових даних – коефіцієнт рангової кореляції Ч.Е.Спірмена.
Коефіцієнт кореляції здобутків моментів К. Пірсона (r) є показником сили лінійного зв’язку між двома змінними і змінюється в межах від +1 до -1.
Нульове значення коефіцієнта кореляції Пірсона вказує на відсутність лінійного зв’язку між X та Y.
Позитивне значення даного коефіцієнта свідчить про існування тенденції збільшення Y по мірі збільшення Х.Негативне значення – свідчить про існування протилежної тенденції: зменшення Y по мірі збільшення Х.
Для розрахунку величини коефіцієнта кореляції Пірсона використовується така формула:
rxy=(Exy) / (NSxSy), де
x – відхилення величини Х (первісного результату) від середнього арифметичного Мх; y -відхилення величини Y ( первісного рез-ату) від середнього арифметичного Му; Exy – алгебраїчна сума здобутків відхилень X та Y від Мх та Му; N - обсяг вибірки порівнюваних пар первісних результатів; Sx – середнє квадратичне відхилення для первісних результатів Х; Sy – середнє квадратичне відхилення для первісних результатів Y.
Обґрунтований розрахунок коеф. кореляції Пірсона передбачає:
1. Дві змінні, для яких розраховують кореляцію, є неперервними і нормально розподіленими.
2. Лінії найкращої відповідності для сумісного двомірного розподілу є прямими.
3. Однакова варіабельність зберігається за всією широтою сумісного розподілу змінних.
Слід зазначити, що коефіцієнт кореляції Пірсона – це показник міри лінійного зв’язку, а не зв’язку взагалі. Напр., він може вказувати на повну відсутність лінійного зв’язку (r = 0) між двома змінними, що пов’язані функційною нелінійною залежністю.
Через ці обмеження коеф. кор.-ї Пірсона має тенденцію недооцінювати міру зв’язку між змінними.
Коеф. рангової кор.-ї позначається грец. літерою р (ро). Він заст..-я для визнач-я міри зв’язку між двома змінними, значення яких представлені рангами, а не «сирими» чи стандартизованими оцінками.
Формула підрахунку коеф. кореляції за С.Е.Спірменом представлена таким чином:
р = 1 – (6Еd 2 ) / (N(N2-1)), де
N – число порівнюваних пар величин двох змінних, d 2 – квадрат різниць рангів цих величин.
Дана формула отримується з формули здобутків моментів Пірсона шляхом заміни інтервальних даних на ранговані.
Логічне обґрунтування виведення коефіцієнта кореляції Спірмена не вимагає дотримання суворо визначеного набору допущень, і тому коефіцієнт р є непараметричною статистичною величиною.
У тому випадку, якщо одна змінна є дихотомічною, а інша – інтервальною чи порядковою, то використовується бісеріальний коеф. кор.-ї.
Назва методу пов’язана з тим, що порівнюються дві альтернативні серії об’єктів Х, що мають умовні значення 0 чи 1 за Y, тобто Y – це дихотомічна змінна.
Якщо дан, представлені в порядковій шкалі, то мірою зв’язку, яка відповідає шкалі порядку, є коеф. кор.-ї рангів М.Дж. Кенделла
У практиці найчастіше заст.-я такі рангові міри зв’язку, як коеф. кор-ї Спірмена і Кенделла.
Першим етапом розрахунку коеф. кор.-ї є ранжування рядів змінних.
Процедура ранжування починається з розташування змінних за зростанням їх значень. Різним значенням привласнюються ранги, що позначаються натуральними числами. Якщо зустрічається декілька рівних за значенням змінних, то їм привласнюється усереднений ранг.