30. Основні різновиди експерименту та їх характеристика.

I. За дійсністю проведення та повнотою процедури.

1. Реальний (конкретний) – проводиться в дійсності, в конкретних експериментальних умовах.

2. Миленнєвий (абстрактний) – уявний, не проводиться в дійсності, однак в ньому присутні всі ознаки та елементи емпіричного реального експерименту, але в умовному і ідеальному вигляді.

А) ідеальний – на ЗЗ відсутні будь-які впливи окрім НЗ.

Б) безкінечний – охоплює всі можливі експериментальні ситуації для всієї досліджуваної популяції.

В) безперечний – поєднує в собі риси і ідеального, і безкінечного експериментів.

II. За ціллю експерименту

1. Дослідницький – спрямований на отримання нових знань про об’єкт і предмет вивчення.

2. Діагностичний (обслідувальний) – здійснюється з ціллю виявлення або зміни якоїсь якості у досліджуваного.

3. Демонстраційний – ціллю є ознайомлення аудиторії або з відповідним експериментальним методом, або з отриманим в експерименті ефектом.

III. За рівнем дослідження

1. Попередній (розвідувальний) – здійснюється для уточнення проблеми та адекватного в ній орієнтування.

2. Основний – повномасштабне емпіричне дослідження, ціль – отримання нових наукових даних з проблеми, що цікавить експериментатора.

3. Контрольний – результати його порівнюються з результатами основного експерименту.

IV. За типом впливу на досліджуваного.

1. Внутрішній – реальний експеримент, де психічні явища викликаються або змінюються безпосередньо вольовими силами досліджуваного, а не впливом із зовн. світу. Людина виступає і експериментатором, і досліджуваним одночасно.

2. Зовнішній – звичайний експериментальний спосіб вивчення псих.явищ, коли їх поява або зміна досягається за рахунок зовн.впливів на органи чуття досліджуваного.

V. За ступенем втручання експериментаторів в життєдіяльність досліджуваного (за типом експериментальної ситуації).

1. Класичне групування:

А) лабораторний (штучний) – здійснюється в штучно створених умова, що дозволяє строго дозувати стимуляцію (НЗ) і контролювати інші впливи на досліджуваного (додаткові змінні), а також точно реєструвати його відповідні реакції, що включають ЗЗ.

Б) природній (польовий) – проводиться в звичних для досліджуваного умовах з мінімумом втручання в його життєдіяльність зі сторони експериментатора.

В) формуючий – метод активного впливу на досліджуваного, що сприяє його психічному розвитку та особистісному росту.

Г) констатуючий – дозволяє лише реєструвати той чи інший феномен або рівень його розвитку.

2. Неординарне групування

А) експеримент, що дублює реальність – моделюють конкретні ситуації реального життя, результати яких мають певний рівень узагальнення.

Б) експеримент, що покращує реальність – зміні підлягають лише деякі змінні, що підлягають вивченню змінні – стабільні.

VI. За можливістю впливу експериментатора на НЗ

1. Спровокований експеримент – експериментатор сам впливає на НЗ.

2. Експеримент, на який посилаються – зміни НЗ здійснюються без втручання експериментатора.

VII. За кількістю НЗ

1. Однофакторний (двомірний) – з однією НЗ і ЗЗ.

2. Багатофакторний (багатомірний) – з декількома НЗ і зазвичай однією ЗЗ, хоча і ЗЗ може бути декілька.

VIII. За кількістю досліджуваних

1. Індивідуальний – дослід з одним досліджуваним.

2. Груповий – з кількома досліджуваними одночасно.

IX. За способом вияву зв’язків між змінними

1. Інтрапроцедурний (всередині) – всі експериментальні ситуації пред’являються одному і тому ж контингенту досліджуваних.

2. Інтерпроцедурний (між) – візним контингентам досліджуваних пред’являють однакові експериментальні ситуації.

3. Кросс-процедурний (пересічення) – різним контингентам досліджуваних пред’являються неоднакові ситуації.

X. За типом зміни НЗ

1. Кількісний – НЗ може зменшуватися або збільшуватись.

2. Якісний – НЗ не має кількісних варацій, її значення постають тільки як різні якісні модифікації.